Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий — Еф. 2:8.
Як члени грішного роду, ми не здатні виконувати які-небудь добрі діла, які святий Бог міг би прийняти. Тому наше теперішнє становище як християн не є наслідком чого-небудь, що зробила чи могла б зробити стара істота. Це не від нас самих, це – дар Божий. Цей урок мусить бути ґрунтовно оцінений, бо, інакше, ми постійно будемо в небезпеці падіння. Апостол, будучи далекий від того, щоб розглядати новий розум, серце і волю як еволюцію старого створіння, хоче, щоб ми добре зрозуміли, що це нове і окреме створіння. Ми створені в Ісусі Христі як майстерний витвір Бога – приготовані до добрих діл, але не через добрі діла. – R 3166
* * *
Наше спасіння є незаслуженою ласкою від нашого Небесного Отця. Кожний дар або благословення походить від Нього, і воно не заслужене нами. Хоча Бог вимагає віри як умови, та наша віра не більше заслуговує на Його ласку, аніж жебрак заслуговує на отриману милостиню. З Божої ласки ми одержали доступ до спасіння на підставі виправдання і спасіння на підставі Божого поклику. Як же ми повинні дякувати і високо оцінювати нашого великого Доброчинця!
Вірші Зоріння: 24. Статті з Вартової Башти: R 1262
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з цим віршем? Як я їх зносив? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! — Фил. 2:5.
Мати розум Христа є однією зі справедливих вимог законної боротьби – розум, який покірно і вірно піддає себе під Божу волю так, як це виражено у Його великому Плані Віків, і який віддає всю енергію на виконання Його волі, через те, що розумно оцінює Його наміри. Якщо ми наповнені тим самим розумом, що був у Христі Ісусі, то так, як Він, будемо прагнути звільнитись, наскільки це можливо, від занурення в земні справи, аби мати якомога більше вільного часу для служби Господу, віддаючи всю нашу енергію, здібності і старання цій службі. – R 3069
* * *
Розум, що був у Христі Ісусі, дав Йому можливість позбутися Своєї передлюдської природи і віддати Себе на жертву, навіть аж до ганебної смерті на хресті, щоб таким чином прославляти Бога. Така схильність напевно є найвідповіднішою поставою кожного, хто любить Бога в найвищому ступені. Як найвища любов до себе провадить до самовивищення, так найвища любов до Бога веде до упокорення себе, аби Він був вивищений. І коли хтось правдиво впокорює себе під міцну Божу руку, то Господь його правдиво вивищить у відповідний час.
Співзвучні вірші: Іс. 53; Мат. 11:29; 20:26,27; 23:12; Ів. 13:14,15; Рим. 15:3; 2 Кор. 8:9; Фил. 2:7,8; 1 Пет. 2:21; Фил. 3:7-9; Євр. 13:13; Пр. 3:34; 15:33; 25:6,7; Іс. 57:15; 66:2; Єр. 45:5; Лук. 22:24-27; Як. 4:6,10; 1 Пет. 5:3,5,6.
Пісні: 81, 82, 65, 71, 4, 68, 96 / 91, 47, 44.
Вірші Зоріння: 82. Статті з Вартової Башти: R 4928
Питання: Чи понижувався я на цьому тижні для Господньої справи? Як? В яких обставинах? З якими результатами?