Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене — Рим. 15:3.
Стараймось переносити зневаги Христові так, як Він їх переносив – зі співчуттям і молитвою за тих, які помилились і впали, щоб, якщо їм дозволить Бог, вони могли покаятись. Як добрі воїни оцінюймо також з покірною витривалістю привілей доказати нашу відданість Господу, переносячи труднощі в Його службі. Він не був здивований виявом людської розбещеності. Він знав, що був у неприязному світі, який є зв’язаний гріхом і у великій мірі знаходиться під владою князя темряви, і тому Він сподівався зневаг, насмішок і переслідувань, і все це Він переносив терпеливо, в той же час Його дуже любляче серце, майже не звертаючи уваги на свої власні страждання, було сповнене співчуття і люблячої турботи про інших. – R 1963
* * *
Фальшиве представлення характеру нашого Небесного Отця в результаті введення в оману противником і невірного зрозуміння мети Отця по причині людської грішності та незнання, приводить до того, що нерелігійні люди зневажають Його. Ті, котрі стають по його стороні, як члени Його правдивого люду, діючи в Його справі, переносячи в Його обороні переслідування від тих самих осіб, хоча не завжди і зазвичай не з тих самих причин.
Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні — 1 Пет. 1:14, 15.
Деякі християни мають помилкове розуміння, ніби Бог виконує в них всі потрібні зміни, і що Його діти мають просто бути бездіяльними в Його руці. Але Ап. Петро не так про це говорить. Він благає нас, щоб ми вдосконалювали самі себе, згідно з Божими вказівками. Ця праця має бути виконана в нас і довкола нас. Ті, які не підіймаються і не працюють, але пасивно сидять і чекають, що Господь буде робити для них чуда, дуже сильно розчаровуються і дають ворогові велику перевагу над собою, яку він напевно використає, щоб зв’язати їм ноги й руки і вкинути їх в зовнішню темряву, хіба що вони опам’ятаються і почнуть працювати над власним спасінням зі страхом і тремтінням. – R 3150
* * *
Колись ми були слугами сатани, керуючись гріхом, самолюбством, світовістю, необізнаністю та оманою. Тепер, як Божі діти, ми маємо бути слухняні Тому, Хто є святий, Якого досконала воля, разом з мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою, будучи прийнята в серце, перетворює Його дітей на Свою власну подобу. Різниця між старим і новим характером є більша, аніж між днем та ніччю.