Усі Господні слуги повинні звертати увагу на Господа, а не на самих себе. Нехай кожен із нас скерує свою енергію на те, щоб вказувати людям на Божого Агнця, а не на самих себе. Скромність є коштовністю, незважаючи на те, де її зустрічаємо, є однією з чеснот Святого Духа, яку всі посвячені Господа повинні старатись розвинути в якнайбільшій мірі і добре відполірувати. Пам’ятаймо, що наслідувати Ісуса, в найкращому значенні цього слова, означає йти Його стежкою і старатись настільки, наскільки можемо, чинити так, немов би це Він сам виявив сьогодні, навчаючись з того, що Він сам говорив і чинив, і з інструкцій, які Він залишив для нас через Апостолів щодо того, в який спосіб ми можемо бути співучасниками Його страждань, аби бути учасниками слави і нагороди в Його Царстві. – R 2417
* * *
Христос є Божим Агнцем, оскільки як непорочний Він був відлучений 10 нісана і як Пасха був відданий на смерть за Божий люд 14 нісана. Подібно агнцю Він був підданий смерті, а Його кров’ю були покроплені надпоріжник і одвірки Божого Дому, затримавши руки другої смерті, щоб вона нам не зашкодила. Ми маємо привілей споживати Його печене тіло з прісним хлібом щирості і правди, а також з гіркими травами переслідувань і т.п., в той час, коли стоїмо підперезані і взуті, з палицею в руці, подорожуючи до антитипічного Ханаану.
Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх
— Євр. 4:10.
Право любові, замість вимагати одного дня з семи, по суті контролює і регулює весь наш час. Ми маємо сім днів в тижні любити Господа Бога нашого з цілого серця, розуму, душі і сили; сім днів в тижні ми маємо любити наших ближніх так, як себе, і сім днів в тижні ми маємо відпочивати – відпочивати від діл наших, відпочивати вірою в завершене Христове діло, відпочивати в Божій любові, відпочивати в мирі Божім, який перевищує всяке зрозуміння, який постійно панує в нашому серці. – R 3037
* * *
Ввійти до відпочинку означає прийняти завершене діло нашого виправдання перед Богом, також означає перебувати в досконалій упевненості, яка випливає з усвідомлення користання з усіх благословенств Тисячоліття. Хто має цю віру, той, замість намагань встановити власну праведність, має спокій в значенні користання з Христової праведності. Отже, виправдовуюча віра дає відпочинок виправдання. Крім того, ми маємо відпочинок в посвяченні, в відреченні від життя для себе самого і світу; привілей дивитися в майбутнє з певністю, яка досконало гарантована успішним результатом Божого Плану; маємо такий же спокій, яким насолоджується Бог.
Співзвучні вірші: Євр. 3:7-4:11; Йов 22:21,26; 34:29; Пс. 4:9; 17:15; 25:12; 29:11; 37:4,11,37; 119:165; 125:1,5; Пр. 3:17,24; Іс. 26:3,12; 28:12; 53:5; 54:10; 13; 57:2,19; Ів. 14:27; 16:33; Дії 10:36; Рим. 5:1; 8:6; 14:17; 15:13; Гал. 5:22; Еф. 2:14-17; Фил. 4:7,9; Кол. 3:15; 2 Сол. 3:16.
Пісні:
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Якими були мої досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були прийняті? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? В чому виявився результат?