Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? — 1 Кор. 4:7.
Усі з Господнього посвяченого народу повинні розуміти, що вони прийшли до теперішньої благодаті і правди не через свою власну мудрість, ані через мудрість інших, але через мудрість і ласку Господа. Ця сама думка повинна розважатися всіма, які служать люду Божому як служителі, слуги в кожній ділянці праці, котрі в якійсь мірі відповідальні перед Господом за своє становище в домі віри, а їхні нагоди служби як Господніх речників повинні бути ними відчуті і визнані. Хто цього не визнає, той показує, що не оцінює їх належно. – R 3277
* * *
Те, чим ми відрізняємося від інших у важливих життєвих справах (в межах талантів, становища або привілеїв в Божій службі), залежить не від нас самих, але від Бога. Це Він робить так, що ми відрізняємося один від одного. Тому властива позиція нашого розуму щодо нашого становища в Господній службі – це покора. Вихваляння є виключене, оскільки все є милістю від Нього.
Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні — 1 Пет. 1:14, 15.
Деякі християни мають помилкове розуміння, ніби Бог виконує в них всі потрібні зміни, і що Його діти мають просто бути бездіяльними в Його руці. Але Ап. Петро не так про це говорить. Він благає нас, щоб ми вдосконалювали самі себе, згідно з Божими вказівками. Ця праця має бути виконана в нас і довкола нас. Ті, які не підіймаються і не працюють, але пасивно сидять і чекають, що Господь буде робити для них чуда, дуже сильно розчаровуються і дають ворогові велику перевагу над собою, яку він напевно використає, щоб зв’язати їм ноги й руки і вкинути їх в зовнішню темряву, хіба що вони опам’ятаються і почнуть працювати над власним спасінням зі страхом і тремтінням. – R 3150
* * *
Колись ми були слугами сатани, керуючись гріхом, самолюбством, світовістю, необізнаністю та оманою. Тепер, як Божі діти, ми маємо бути слухняні Тому, Хто є святий, Якого досконала воля, разом з мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою, будучи прийнята в серце, перетворює Його дітей на Свою власну подобу. Різниця між старим і новим характером є більша, аніж між днем та ніччю.