Надія для мешканців Содому

НАДІЯ ДЛЯ МЕШКАНЦІВ СОДОМУ

Як Содом і Гоморра та міста коло них… поставлені в приклад вічного огню, понісши кару»

Юди 7 (див. дослівний переклад Одінцова і Підстрочник НЗ).

    Содом та міста навколо нього були розпущені та розбещені в найвищому ступені, і тому Божественна справедливість постановила, що їх поступування не може більше тривати, але вони повинні стати прикладом для інших, уроком Божого невдоволення усілякою розпущеністю, і так читаємо, що з неба впав огонь і сірка, повністю знищивши ці міста (Бут. 19:24,25). Содомляни були знищені, а до нашого часу залишилась лише назва та історія.

Думка нашого тексту була б яснішою, якби була віддана згідно з приміткою в англійському перекладі ARV: «Навіть Содом і Гоморра та міста коло них… поставлені в приклад вічного огню, понісши кару»; ще яснішою була б, якби слова розставити в наступному порядку: Навіть Содом і Гоморра та міста коло них… понісши кару, поставлені в приклад вічного огню. Подібно говорить нам Ап. Петро (2 Пет. 2:6), що Бог «міста Содом і Гоморру спопелив [тобто цілковито знищив], засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників».

Таким чином, ми розуміємо, що знищення людей тих міст Богом через огонь, що впав на них, було повним знищенням. Як приклад, воно зображує нам повне знищення Богом усіх тих, хто після спасіння від Адамового осуду та допровадження до знання Правди (1 Тим. 2:5,6), остаточно доведуть свою негідність отримання вічного життя. На всіх таких впаде не буквальний огонь і сірка, але повне знищення, винищення (не збереження в муках чи ще десь), як душі, так і тіла, як навчає Біблія в своїх ясних прямих текстах, як, напр.: Йов 31:3; Пс. 9:6 (пророчий); 37:10,35,36,38; 104:35; 145:20; Іс. 1:28; Єзек. 18:4,20; 22:27; Мат. 10:28; Дії 3:23; 1 Кор. 3:17; Фил. 3:19; 2 Сол. 1:9; 1 Тим. 6:9; Як. 4:12; 2 Пет. 2:1,12; 3:16.

ЧИ Є НАДІЯ ДЛЯ КОГО-НЕБУДЬ З НЕСПАСЕННИХ ПОМЕРЛИХ?

В статті з Біблійного Прапора (№ 182, 183 – англ.), яка була передрукована в книжці Тисячоліття (Е том 17, розділ 6) з цим питанням як заголовком, було представлено 21 біблійний доказ, які підтверджують те, що Біблія дає надію для тих з Адамового роду, хто помер, не маючи можливості на спасіння в цьому житті, і хто помер різними способами під прокляттям Адамової смерті, включно з содомлянами, які ніколи не чули про ім’я Ісуса, «бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). В цій статті було доведено, що Бог пообіцяв можливість пробудження та воскресіння кожному померлому з Адамового роду, включно з содомлянами, тому що кожен з них (Євр. 2:9) був відкуплений дорогоцінною кров’ю Христа (1 Пет. 1:19) – жертвою, яку Він звершив на Голгофі. Це не спекуляції! Ми маємо слова Самого Учителя на цю тему. Черпаймо нашу інформацію, нашу мудрість, з правильного джерела (Як. 1:5) і сумніви та страх швидко втечуть!

Тепер подамо свідоцтво Біблії, яке покаже, що содомляни будуть визволені і повиходять зі смерті (де всі вони знаходяться – Бут. 19:24,25; Луки 17:29) під час Посередницького Панування Месії, щоб втішатися участю в благословеннях, що виллються на Ізраїль та світ, і щоб мати нагоду прийти до згоди з Богом та отримати життя.

НЕ ДРУГИЙ ШАНС

Хтось може сказати: Ні, це буде другий шанс, а Бог ніде нікому не обіцяв другого шансу. Більше того, це було б недооціненням Божої влади, якби ми припустили, що Бог, після того, як піддав людину одній пробі і прийняв рішення, вирішив поставити її на ще одну пробу, як ніби Божа справедливість не була в стані вирішити, чи людина заслужила чи ні на вічне життя після однієї проби або перевірки.

Ми цілком погоджуємося з тим відчуттям, але звертаємо увагу на той факт, що содомляни не мали можливості мати навіть одну пробу до життя. Вони і все людство народилися в гріху, були в беззаконні народжені і в гріху їх зачала їх мати (Пс. 51:7). Вони народилися під Адамовим вироком: «Умираючи, вмреш*» (Бут. 2:17). Отже, ані вони, ані будь-хто інший не може бути підданий пробі до вічного життя чи вічної смерті, доки не будуть звільнені від першого вироку смерті, під яким усі народилися  (Рим. 5:19). І ніхто не був звільнений з цього вироку смерті, доки не прийшов і не помер Відкупитель, «Праведний за неправедних, щоб як «смерть [прийшла] бо через людину, і через Людину [прийде] воскресення мертвих.

* Єврейський вислів «мот тамут» дослівно означає «умираючи, вмреш», як це перекладено в Вульгаті – п.п.

Тому лише ті, котрі були народжені від днів Ісуса, могли бути звільнені від першої кари, або могли бути поставлені на пробу вічного життя чи смерті. Лише Церква долучилася до цієї пропозиції. З цим погоджуються слова Апостола: «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви [такі одержали і неналежно використали свій уділ в оригінальній жертві], а страшливе якесь сподівання суду [осуду] та гнів палючий, що має пожерти противників [Божих]» – в Другій Смерті (Євр. 10:26,27). Тому содомляни не мали будь-якого шансу на вічне життя. Вони не знали ймення Ісуса (Дії 4:12). Не лише вони, але й більшість людства, навіть від днів Ісуса, ніколи не чули Євангелії, в правдивому значенні цього слова – вони ніколи не зрозуміли, ніколи не оцінили її вповні, правильно. Тому більшість ще не мала своєї проби до вічного життя.

ДЕНЬ СУДУ БУДЕ ЛЕГШИМ ДЛЯ СОДОМЛЯН

Хтось може здивуватися, коли довідається, що Ісус, говорячи про суд світу під час майбутнього Віку, каже, що ця проба буде легшою для содомлян, аніж для деяких з тих людей, яким Він проповідував, які також матимуть участь в можливості тієї великої епохи – нагоді разом з содомлянами примиритися з Богом та одержати вічне життя. В засудженні галілейських міст за їх невірство та відкинення Його  месіанства, не дивлячись на явні чудеса, Він сказав:

«Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного [часу випробування світу, Месіанського Тисячолітнього Панування – Дії 17:31; 2 Пет. 3:7-12; Мат. 19:28; Луки 22:29,30; 2 Тим. 4:1; Об. 5:9,10; 20:4,6] Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся [був високо привілейований нагодами та можливостями, а також перебуванням там Ісуса], аж до аду [гадес] ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день [Ісус таким чином вказав на те, що люди Содоми були б більш готові прийняти великі привілеї від Бога, аніж мешканці Капернаума]. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі [тому що Содом грішив проти меншого світла та знання]» (Мат. 11:21-24; Луки 10:12).

Про що більше ми могли б запитувати на цю тему? На який ще вищий авторитет ми могли б посилатися, як не на самого Великого Суддю? Якщо Капернаум, про який Він сказав, що був більш винний, аніж Содом, має отримати більші благословення разом з усім Ізраїлем по тілу (Рим. 11:26,27), то чому содомляни не мали б бути благословенні разом з «усіма народами землі» (Бут. 22:16-18; Гал. 3:8,16,29)?

Немає сенсу говорити, що Ісус не має тут на увазі тих самих розбещених содомлян, про яких згадує св. Юда в нашому тексті, або що Він мав на увазі якихось содомлян, що жили за Його днів, тому що таких не було! Він виразно сказав, що «того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив» (Луки 17:29). Коли Він сказав, що легше буде Содому в день суду, аніж Капернауму та іншим містам, в яких Він проповідував, Він вказує на те, що все ж становище тих людей, які чули Його та відкинули Його Послання, буде терпимим.

ОСТАТОЧНА ПРОБА СОДОМЛЯН НАЛЕЖИТЬ ДО МАЙБУТНЬОГО

Бог подиктував справу про майбутню пробу содомлян одному з пророків, і покерував, щоб було написано нам на науку (Рим. 15:4). Нажаль, як сказав Ісус, багато були «запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки» (Луки 24:25). Через пророка Єзекіїля Бог пояснив, що коли часи повернення «до свого попереднього стану», часи відновлення (Дії 3:19-21), прийдуть, тоді Божі благословення прийдуть на Ізраїль по тілу, який був відкинутий під час Євангельського Віку (порівняй Рим. 11:25-33). Благословення Месіанського Царства прийдуть не лише на Ізраїль по тілу. Вони розширяться на «всі племена землі», включаючи содомлян.

Бог особливо наголошує Ізраїлеві на відновленні двох його народів-сестер, Содому та Самарії. Він вказує на те, що за днів піднесення та процвітання Ізраїль нехтував цими народами-сестрами як значно нижчими від себе і негідними його уваги. Але в часи відновлення Ізраїль буде тішитися Божою ласкою разом з тими народами, які раніше були погорджені. Бог сказав, що пропозиція реституції випливає не з гідності кого-небудь з них, але з Його славного характеру – для слави Його ймення. Зверніть увагу на це яскраве твердження (Єзек. 16:48-63) і завважте, що тут з наголосом підкреслено, що особи, які мають бути відновлені і благословенні, є тими самими, які були покарані за днів Лота:

«Не зробила Содома, сестра твоя [Ізраїлю]… як зробила ти… І запишались вони, і робили гидоти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце [Бог визнав за правильне зробити їх прикладом повного знищення всіх тих, які остаточно не будуть Йому подобатися після того, як скористаються можливістю отримати вічне життя – Юди 7]… Тож носи свою ганьбу ти [Ізраїль], що чинила її для своїх сестер [Содоми та Самарії], через твої гріхи… вони будуть справедливіші за тебе! … І поверну Я їхню долю [заверну полонених – Куліша]… і поверну долю твою [а з ними й твоїх полонених – Куліша] серед них [поверну з в’язниці смерті, оскільки вони тоді були у в’язниці смерті; Христос приходить, щоб відчинити двері гробу (Ів. 5:28,29; Об. 20:11-13) і звільнити в’язнів – Іс. 61:1]… А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану [ця реституція охоплює пробудження з мертвих, оскільки, як ми вище зазначили, всі содомляни були знищені під час знищення Содоми – Луки 17:29]».

Деякі, котрі прагнуть користати з Божого милосердя в Христі в прощенні їх власних гріхів і слабостей в більшому світлі і знанні, не можуть собі уявити, щоб така ж ласка була дана під Новою Угодою іншим, і то таким, як содомляни, які ніколи не чули про Ісуса, хоча їм здається, що це погоджується зі словами Апостола, що Ісус Христос з ласки Божої смерть скуштував за всіх (Євр. 2:9). Вони не хочуть повірити  Божому запевненню, що Він «хоче, щоб усі люди спаслися [від Адамового осуду], і прийшли до пізнання правди», і що Він «усім людям Спаситель [з-під Адамового вироку смерті, але не навічно; коли цей вирок через заслугу Ісуса буде знятий з кожної людини, тоді кожен стане на особисту пробу до життя, а вічне життя отримають лише ті, котрі в своїй пробі виявляться гідними життя], найбільше ж для вірних» (1 Тим. 2:4, 4:10). Той, хто, не дивлячись на свідоцтво вищенаведеного тексту з Біблії, не може уявити собі благословення для содомлян та інших невибраних, повинен зважати, щоб не опинився серед тих, про кого згадує поет:

Але як звужують Його любов

Через властиві їм обмеження свої!

Вони прибільшують помсту Його

Із ревністю, якої Він не визнає повік.

БОЖА ОБІТНИЦЯ ВІДНОВЛЕННЯ Є ПЕВНОЮ

Деякі з них подають думку, що в цьому пророцтві Єзек. 16 Бог, можливо, іронічно говорив до євреїв, звертаючи увагу на те, що Він однаково охоче привернув би содомлян, як і їх, але не має наміру повертати кого-небудь. Та зауважте, що попередні вірші не погоджуються з цією думкою. Бог обіцяє: «І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного [Нову Угоду Закону, Посередником якої буде Месія, і яка, під Його Посередницьким Царством, благословить Ізраїль по тілу і всіх, які долучаться до Ізраїлю по тілу під прекрасними умовами Нової Угоди – Єр. 31:31-40; 32:37-44]. І ти згадаєш про свої дороги й засоромишся, коли ти візьмеш сестер своїх, старших від тебе, разом з меншими від тебе, і дам їх тобі за дочок, але не з твого заповіту [не під твоєю теперішньою Угодою Закону, але під Новою Угодою (Закону) та під кращим Посередником]. І відновлю Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я Господь, щоб згадала ти й засоромилася, і не могла більше відкривати уста перед ганьбою своєю, коли прощу тобі все, що ти наробила, ГОВОРИТЬ ГОСПОДЬ БОГ [виділення наше]». Коли обітниця була в такий спосіб підкреслена Великим Єговою, то всі, які викарбували на своїй печатці, що Бог є правдивим, повинні радіти цьому запевненню з довірою; особливо ті, які зрозуміли, що ці благословення Нової Угоди були затверджені Богом у Христі, чия дорогоцінна кров запечатує Угоду (дивися Божий План Віків, розділ 6).

«БОГ Є ЛЮБОВ»

Яким чудовим це здається уже з першого погляду, коли ми бачимо, що справді маємо доброго, справедливого, доброзичливого, люблячого Бога, а не несправедливого, безжального і мстивого! Ми можемо щиро сказати словами поета:

Бо любов Його є ширша,

Аніж межа людського розуму;

А серце Віковічного

Є дивовижно добре!

Деякі з нас були настільки сильно обмануті щодо Божого характеру через традиції, що прийшли до нас з минулого, що ми боялися Бога більше, аніж любили Його. Але тепер усе змінилося! Хоча ми все ще боїмося Бога в значенні пошани, ми більше не лякаємося Його. «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму». «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові» (2 Тим. 1:7; 1 Ів. 4:18). Нам на пам’ять приходять слова пророка: «Не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся»; «страх їхній до Мене заучена заповідь людська»; «бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки» (Іс. 8:12; 29:13; 55:9). О, дякувати Богові, що все так і є! Ми будемо протягом вічності славити Його за те, що Він незмінний у своєму характері! Так, Він той самий сьогодні, завтра і навіки! Він не змінюється!

Ми радіємо, що ті, котрі під час Божественних випробувань доведуть свою прихильність до беззаконня, будуть Божественним вироком повністю, цілковито знищені, як це показано в озері огняному, «а це друга смерть» (Об. 20:14; 21:8). З неї не буде відновлення, ані відкуплення, ані воскресіння: «І стануть вони, немов їх не було» (Овд. 16; Іс. 43:17). Натомість всі бажаючі та слухняні отримають Господні благословення для досягнення вічного життя – одні на духовному рівні, як члени Церкви Перворідних, інші на людському рівні як члени спасенного світу людства, відновленого до людської досконалості.

Таким чином, ці два класи будуть відповідно насолоджуватися небесною і земною славою (1 Кор. 15:40), тому що тоді будуть не лише нові небеса, але й нова земля (2 Пет. 3:7,13; Об. 21:1-7), новий суспільний порядок на тому рівні, який буде тривати вічно (Екл. 1:4; Іс. 45:18; Пс. 119:90; Мат. 5:5). Славмо Бога за Його чудовий план спасіння, який, завдяки Ісусові як викупній ціні, запевнив кожному з Адамового роду повну і достатню особисту можливість отримати вічне життя (Ів. 1:9; 12:32; 1 Тим. 2:4-6; Євр. 2:9)!

BS № 707, ʼ95,12; SB № 96, ʼ96,12

Біблійний Прапор № 11, січень-квітень 2019