«На скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і брами адові не переможуть її».
(Мат. 16:18, KJV)
В давні часи міста були оточені мурами, а їх брами мали виконувати важливу роль. Задля безпеки на ніч та в іншу пору вони були замкнені. Ці брами мусили бути достатньо міцні, щоб будучи закритими вони могли витримати навалу ворогів ззовні, а також не допустити виходу мешканців. Відкриті брами служили для входу чи виходу з міста.
Багато були здивовані тим, що наш Господь Ісус хотів сказати обома виразами, які є в нашому вірші. В контексті Ісус запитав Своїх Апостолів: «А ви за кого Мене маєте?» Петро відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого». Тоді наш Господь заявив: «І кажу Я тобі, що ти скеля [петрос – камінь], і на скелі [петра –скеля – на цьому твердому визнанні, на цій фундаментальній правді, яку Петро щойно визнав, а саме, що Ісус є Христом, Сином Бога живого] оцій побудую Я Церкву Свою [як із живого каміння – 1 Пет. 2:5], і брами адові [в грецькій – гадесу] не переможуть її».
Сатана через витворені людьми вірування темних віків ввів в оману багато щирих християн, щоб вони вірили, що Бог так розпорядився, щоб мільярди неспасенних померлих були безнадійно і жорстоко мучені на протязі безкінечних віків вічності. Сатана є великим противником Бога і богохульником Його святого характеру. Він намагається представити Бога жорстоким і диявольським. «Сам сатана прикидається Ангелом світла». А його виконавці (слуги), свідомо чи підсвідомо, «прикидаються слугами правди» (2 Кор. 11:14,15).
Через перекручування віршів Святого Письма, трактуючи притчі, риторичні звороти і неясні вислови, ніби вони мали б розумітися буквально, приховуючи різницю між значеннями слів геєнна i гадес (обидва ці вирази перекладаються на «пекло»), і через невластиве застосування багатьох віршів Святого Письма сатана і його слуги змусили багатьох вірити в те, що ад означає місце свідомих мук для всіх неспасенних померлих в часі між їх смертю та воскресінням. Вони також стверджують, що величезна більшість людства, мільярди неспасенних померлих, після воскресіння з мертвих будуть вкинені живцем до огненного озера (яке вони також називають пеклом), де їх будуть вічно мучити.
Бог передбачив, що «темрява [незнання] землю вкриє, а морок народи» (Іс. 60:2) – а це вже точно сталося, однак ми радіємо, що в теперішній час великого освітлення багато хто відкривають очі на правду Божого Слова, яка суперечить багатьом обманам противника. (Різницю між словами геєнна i гадес пояснює наша брошура «Перший ад Біблії», аналізуючи біблійні вірші, в яких виступають ці слова).
Якщо ад – це місце вічних мук, як багато хто думає, то в такому разі наш Господь висказав недоречність, бо брами аду не можуть відкритися, щоб випустити кого-небудь, якщо той був засуджений на вічні муки. Більше того, абсурдом було б думати, що Церква могла б бути послана до пекла вічних мук. Щодо входу через брами пекла, в протилежності до виходу, то вважати, що Церква буде стукати до брам пекла, бажаючи щоб їх відкрили і дозволили Церкві зайти, є також абсурдом. Тому говорити, що брами такого пекла не переможуть Церкву, є дійсно недоречним.
БІБЛІЙНИЙ АД
Отже, чим було це послання потіхи, яке тут дав наш Господь Своїм учням? Що це був за ад, брами якого не мали перемогти Його Церкву? Ісус не говорить про ад вічних мук, як він був прийнятий з язичницьких джерел в темних віках, але про біблійний ад (гадес), який є станом небуття або неіснування, тобто станом несвідомості в смерті, станом непам’яті.
Ісус запевнив Своїх учнів, що як члени Його Церкви (вони будуть учасниками Святого Духа, «богами [елогім – сильними]» і «синами Всевишнього»), хоча вони мають «повмирати, як людина, і попадати, як кожен із вельмож» [померти не так, як вельможа Адам, під вироком прокляття, але так, як вельможа Ісус, разом з Ним у жертовній смерті – Пс. 82:6,7; дивись Нове Створіння, стор. 452 і 728] і увійти до гадес, так як Він увійшов (Дії 2:27), то, однак, «брами гадес [аду – стану смерті] не переможуть її» [Його Церкви, збудованої на цій великій фундаментальній правді, яку Петро тоді сказав].
У випадку Ісуса, який увійшов до гадесу, стану несвідомості після смерті, брами гадесуне могли Його перемогти, тобто не могли завадити Його воскресінню з мертвих – «вона [смерть] бо тримати Його не могла» (Дії 2:24).
У зв’язку з цим Ісус обіцяв членам Церкви, цим 144 000, що Він не дозволить, аби їх вхід до гадесу, до стану несвідомості, небуття, був їхнім кінцем. Навпаки, вони, як і Він Сам, мали тріумфувати в перемозі над гадесом. Ісус їм обіцяв чудову перемогу, яка мала наступити, коли в світанку тисячолітнього дня Він пробудить їх з мертвих як Свою Церкву, Своє Тіло, бо якби не було воскресіння з мертвих, то, як сказав Апостол Павло, «тоді загинули й ті, що в Христі упокоїлись!» (1 Кор. 15:16-20; Кол. 3:4; Об. 20:4,6).
Ісус також не дозволить брамам аду (стану смерті) перемогти Великий Натовп, велику кількість християн, сплоджених зі Святого Духа, які не були достатньо вірними, щоб стати членами Малої Черідки, Нареченої Христа (Об. 7:9-17; Пс. 45:15,16).
Брами аду не переможуть також Старожитніх Гідних (тих, які були вірні Богу перед відкриттям високого поклику, пропозицією для Церкви Божої природи – Пс. 45:17; Лук. 13:28; Дії 7:5; Євр. 11:35-40; Об. 11:18) ані Молодих Гідних (покликаних тепер при закінченні віку Євангелії після закриття високого поклику до Малої Черідки).
Молоді Гідні є четвертим класом Божих вибраних, «юнаками» або молодими з Йоіла 3:1, глиняними посудинами з 2 Тим. 2:20. Вони також є вибраними «дітьми Авраама», призначеними для допомоги у благословенні «всіх народів землі» (Бут. 12:3; Гал. 3:7-9), оскільки вони також заснули в Ісусі в стані смерті (1 Сол. 4:14). Вони також будуть мати участь у «воскресінні праведних» (Лук. 14:14; Дії 24:15).
Остаточно всі, які заснули в Адамовій смерті, «всі, що в гробах», вийдуть (Ів. 5:28,29). «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» – «в воскресенні останнього дня» (1 Кор. 15:22; Ів. 11:24). В міжчассі всі дійсно є мертвими, несвідомими у сні смерті, бо «померлі нічого не знають» (Екл. 9:5,10; Йова 14:21; Пс. 6:6; 31:18; 113:25; 146:4).
Подяка Богові, що наші дорогі, «що сплять [в стані Адамової смерті] у земному поросі, збудяться» і будуть піддані пробі суду, щоб довести, чи вони заслуговують на вічне життя чи на вічне відтяття від життя у другій смерті (Іс. 26:19; Дан. 12:2; Мат. 25:34-47; Об. 20:12)! Бо «смерть і ад» [гадес – непам’ять, несвідомість сну смерті] видадуть померлих, які в них знаходяться. А смерть і ад будуть «вкинені в озеро огняне. А це друга смерть» (Об. 20:13,14; 21:8). Не дивлячись на прокляття Адамової смерті, «Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!» (Пс. 145:20; Єзек. 18:4,20; Рим. 6:23).
Яке прекрасне запевнення і потіху в цьому тексті дає наш Господь Своїй Церкві, а при можливості і решті вибраних та усім іншим, які люблять Його і бережуть Його заповіді (Ів. 15:10-12; 3:14-17; Дії 3:19-23; 1 Ів. 2:2)! Якби ми розглянули наш вірш окремо, то визначення аду темних віків – як місця вічних мук, могло би бути більш вірогідним. Але якщо ми розглянемо його в гармонії з чудовим Божим характером досконалої мудрості, справедливості, любові та сили, в гармонії з розумом, контекстом та іншими віршами Святого Письма, які цитують слова шеол (у Старому Заповіті) і гадес (в Новому Заповіті), а також в гармонії з Божим Планом спасіння, даним у Його святому Слові, то слова потіхи нашого Господа в цьому вірші будуть переконливими, заспокійливими, гарними і чудовими!
Наш Господь Ісус на основі закону купівлі отримав «ключі від смерті й від аду» (Об. 1:18). Бог Його помазав «полоненим [в стані смерті всі є полоненими] звіщати свободу, а в’язням – відчинити в’язницю [велику в’язницю смерті]» (Іс. 61:1). Незабаром Боже Царство, про яке ми все ще молимося, буде встановлене, щоб благословити все людство. Тоді брами аду не лише будуть відчинені, але будуть широко відкриті Христом, і усі померлі в Адамі вийдуть із нього (Ів. 5:28,29).
Після порівняння Ізраїлю з Содомою і Самарією, і після засвідчення, що найбільш гідним осуду є Ізраїль (Єзек. 16:48-54), Бог говорить: «Содома та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану». В 55 вірші це названо «поверненням до попереднього стану свого» – реставруванням або «реституцією», часом направи (Дії 3:21). Тоді Ісус «притягне всіх» до Себе (Ів. 12:32). Тоді в ім’я Ісуса кожне коліно вклониться і кожен язик «визнає, що Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!» (Фил. 2:8-11). «І Господні викуплені вернуться [повернуться з аду і з Адамової смерті та з усіх її наслідків] та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!» (Іс. 35:10; Об. 21:1-5; 22:1-3). Алілуя! Яка чудова перспектива, що незабаром втілиться!
BS №468, ’75,21; SB №357, ’85,156
Біблійний Прапор № 9, вересень-грудень 2017
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: