Питання: «Якщо ж ми гріхи свої визнаємо, то Він, справедливий і праведний, прощає їх і очищає нас від усієї неправедності» (1Ів. 1:9). Як належить розуміти вжите тут слово «усієї»?
Відповідь: За винятком гріха проти Святого Духа (Мат. 12:31,32), кожний інший гріх, поповнений людськими синами, буде прощений, чи то в теперішньому віці, чи то в майбутньому. Святий Дух означає в цьому випадку світло – знання відносно Божої цілі. Кожен, хто навмисно і з зрозумінням грішить проти Ісуса, той буде винний в богозневазі проти Святого Духа. Але якщо хтось промовляє богозневагу проти імені Ісус під якимось впливом зведення, тоді такий гріх не є богозневагою проти Святого Духа і може бути прощений. У випадку Церкви такі простимі гріхи були відпущені завдяки заступництву заступника, який від його імені з’являвся перед небесним судом, привертаючи його до Отцівської ласки, хіба що був вчинений гріх проти повного світла і знання. В такому випадку наступало негайне усунення з-під Його заступництва.
Може також з’явитися частково обдуманий (навмисний) гріх – гріх до якого призвели як пересуди, так і слабості і певна міра сваволі. Якщо хтось запитає, як це може бути, відповідаємо, що між прощенням двоєдушності і прощенням гріха є певна різниця. Наприклад, коли дитина провиниться, батьки кажуть: «Я покараю тебе за те, що ти зробив». В такому випадку кара може мати подвійне значення – тілесна кара або інша форма, яка виражає незадоволення батьків.
Для деяких дітей друга форма покарання – відсутність розуміння між дитиною і батьками – може виявитися нестерпною. Тоді батько міг би сказати: «Оскільки ти кажеш, що тобі прикро і що ніколи цього більш не зробиш, то я вибачаю тобі. Але скажу, що за непослух належить кара. Я застосую, на мою думку, найлегшу з можливих кар, але якесь покарання ти мусиш понести». І те, що видається властивим у випадку тілесного, земного батька, можна визнати за властиве у випадку Небесного Отця.
У випадку пророка Давида – він вчинив два поважні, гідні жалю гріхи: один пов’язаний з Урієм і його жінкою, а другий в зв’язку зі смертю Урії. Пам’ятаємо, з якою витривалістю Давид молився до Господа, і хоча Господь виявив прощення, однак Давид мусив понести певну кару. Деякі аспекти тієї кари були передбачені Богом, наприклад, що з його дому не відступить меч ані різні бунти, а також, що помре дитина Давида (2 Сам. 12:10-22).
Іншим разом сатана спровокував Давида, щоб порахувати Ізраїль, що було супротивне Господньому розпорядженню. Бог не був задоволений і вразив Ізраїльтян. І знову Давид розкаявся і ревно молився про прощення. Бог представив йому три речі, а одну з них Давид мусив вибрати як кару за свій гріх. «Так говорить Господь… вибери собі… чи три роки голоду, чи теж три місяці втікання твого перед ворогами твоїми…, чи три дні Господнього меча та моровиці в краю, і Ангел Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі» (1Хр. 21:10-14). Усвідомлюючи свої слабості, Давид в покорі відмовився від будь-якого вибору. Протягом трьох днів Ізраїль терпів по причині смертельного повітря і 70 000 людей загинуло. Однак перед тим, як кара досягла Давида, він отримав Господнє прощення за свій гріх.
Подібно є з гріхами Господнього люду. Якщо вони спричинені більшим чи меншим незнанням, тоді кара пропорційна мірі сваволі. Ми і цілий людський рід виставлені на спокуси. Христос помер за гріх людини, з якого дармо звільняє цілу людську родину – свій люд тепер, а світ в день його проби.
Умови прощення
Питання: Чи Боже прощення дане нам безумовно, чи ми мусимо спочатку прийняти певні умови?
Відповідь: Щоб тішитися таким прощенням, мусимо спочатку щось зробити. Не для того, щоб ми могли на нього заслужити, оскільки, будучи засудженні на абсолютне банкрутство, ми не маємо нічого цінного ані не можемо мати чого-небудь цінного, чого не втратимо. Вся заслуга належить нашому Господу, а всяка ласка є власністю Бога і Христа. Однак, щоб ми вповні могли отримати Боже прощення, мусимо виконати певні умови. Їх є три: (1) покаяння щодо Бога, (2) віра в нашого Господа Ісуса і (3) цілковите посвячення Богу. Перша означає, що помимо того, що нам прикро по причині вчиненого гріха, особливо тому, що він не подобається Богу, ми ненавидимо його і відкидаємо, стараючись поправити своє поступування стосовно всіх, кого воно торкається; що щиро любимо і впроваджуємо в чин справедливість стосовно Бога і людей. Друга умова означає, що ми не покладаємось на власні здібності заслужити Боже схвалення і сердечно довіряємо і поступаємо, опираючись на довіру, що справедливість Ісуса прикриває всі наші недомагання і гріхи перед Богом заради виправдання нас перед Богом. Третя умова означає, що ми щиро зрікаємось власної волі, волі світу і з цілого серця приймаємо волю Бога. Ті, котрі так поступали у віці Євангелії, отримали повне і дійсне Боже прощення, що означало, що Бог перестав виявляти їм Своє незадоволення, неприязнь і застосовувати кару, натомість виявляє їм задоволення, любов і прощення кари. Звичайно, ті, котрі виконали першу і другу умову, отримали пробне прощення зі сторони Бога, тішилися ним у віці Євангелії.
Боже прощення не охоплює навмисних грішників
Питання:Чи прощення обмежується до гріхів, які виникають зі слабості й незнання?
Відповідь: Розуміємо, що Боже прощення і його стосування відноситься до Адамового гріха і всіх гріхів, вчинених зі слабості чи незнання. Однак є гріх, який ніколи не буде прощений. Це гріх проти Святого Духа – гріх, зроблений обдумано проти знання і відповідних можливостей. Гріх проти Святого Духа – це кожен зроблений обдумано з повним усвідомлення гріх, не з причини незнання і слабості особи, але по причині замилування до гріха, досконало орієнтуючись, що він є гріхом і при цілковитій можливості уникнення його, однак злісно вчинений.
Виступають дві форми цього гріха і кожна з них є непростима. Першою формою цього гріха є виконання, коли існує певна міра слабості чи незнання, але одночасно також виступає певна міра сваволі, направлена проти знання і відповідних можливостей, що стосуються цього гріха. Такий гріх називається частково навмисним (обдуманим) гріхом проти Святого Духа. Завдяки викупу Бог прощає вміщену в ньому міру слабості й незнання, але не прощає в ньому добровільності. Такий частково обдуманий гріх не є формою гріха проти Святого Духа, який веде людину до другої смерті – не є гріхом на смерть, як його називає святий Іван (1Ів.5:16).
Отже, як Бог поступає відносно когось, хто зробив частково обдуманий гріх, з точки зору задіяної в ньому сваволі? Бог карає цю сваволю і тим самим за допомогою батога допроваджує частково обдуманого грішника до покаяння за свій гріх. Христос помер за Адамів гріх і гріхи, які з нього виникають, але не відкупив сваволі в жодному з наших гріхів. Тому сваволя мусить бути покарана (вибита) з даної особи, тобто, вона отримає таку кару, яка усуне з її характеру всяку навмисність, яка побуджує до гріха. Святе Письмо вчить, що таким є Боже розпорядження стосовно навмисних грішників – Лук. 12:47,48.
Але коли гріх є цілком обдуманий, тобто без будь-якої слабкості чи незнання і всупереч повному знанню характеру і якості даного чину, з прийнятою під увагу повною можливістю його уникнення, тоді єдиним загладженням гріха є вічне знищення! Але такий гріх не буде ніколи зроблений кимось, хто не пройшов приведених нижче п’яти досвідчень: (1) такий грішник мусив бути, в загальному, освячений Правдою, а особливо в зв’язку з названим тут актом прощення гріхів; (2) мусив бути виправданий; (3) мусив бути сплоджений від Духа; (4) мусив оцінити глибокі справи Божого Слова, тобто плану; (5) оцінити привілей стати одним з Царів і Священиків наступного віку. Іншими словами, тільки розвинені християни схильні вчинити такий гріх. Якщо такі відпадуть, то неможливим буде їх відновлення через покаяння. Власне для них призначене вічне знищення (Євр. 6:4-8). Для них би вже не залишилось жертви за гріх, якщо вони використали заслугу однієї жертви, грішачи цілком обдумано.
Цей гріх може бути зроблений трьома способами: (1) через відкинення викупної жертви; (2) через відкинення уділу в жертвенних стражданнях Христа і (3) через знищення Святого Духа в своїх серцях (Євр. 10:26-29; 6:6; 2Пет. 2:1; Юди 4; 1Ів. 5:16). Однак таких чинів не може допустити той, хто не був розвиненим, сплодженим від Духа Сином Божим. Часто, використовуючи незнання тих, які не пройшли через п’ять досвідчень, перерахованих в Євр. 6:4,5, сатана зводить їх при допомозі їх власної неосвіченості і вразливості сумління, в переконанні, що вони згрішили, роблячи смертельний гріх і тим самим засуджуючи їх на болісні страждання. В багатьох випадках сатана допроваджує таким чином до розумової хвороби і самогубства. Один з найперших доказів того, що не був зроблений такий гріх, є глибокий смуток, викликаний думкою, що власне такий гріх з’явився. Сатані не вдається мучити таким чином тих, які розуміють всю ситуацію. Майже в кожному випадку ті, які допустилися такого власне гріха, виказують черствість, яка ніколи не викликає в них докору сумління. Тому покажімо, що ми є глухі на сугестії сатани. Ті, які його вчинили, підпали деморалізації, ставши нездібними до покаяння. Оскільки стали непоправні, то Бог в своїм милосерді знищить їх, не допускаючи до того, щоб вони стали вічним прокляттям для себе та інших. Їхній гріх може бути стертий тільки через вічне знищення. «Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так» (Євр. 6:9)
Пам’ятаймо, що за винятком гріха проти Святого Духа, в очах Бога прощається всякий гріх. Нехай це буде для нас потіхою, якщо нам випаде поповнити провину, яка виникає зі слабості й незнання. Нехай це побудить нас до виявлення нашому Богу найвищого визнання за Його мудрість, справедливість, любов і силу, які, стримуючи контроль, Його войовничості і нищівність, спричиняються до того, що Він є здібний до довготерпеливості, поблажливості й прощення наших гріхів. Алілуя! Що за Спаситель! І нехай ця хвала полине до Бога з кожного серця, яке через Ісуса пізнало Божі ласки прощення гріхів!
Т.Р. ’89, 30-32
Теперішня Правда №46
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: