«А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробування, що має прийти на весь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі» (Об.3:10)
Цитовані слова були скеровані до філадельфійської церкви (дивись 7 вірш). Філадельфійська церква була шостим періодом в історії Церкви; в тому часі відбувалася реформація через секти. Цей період завершився в 1874 році.
Ми не трактуємо різні епохи в історії церкви на підставі послань, скерованих до кількох церков, як таких, що є докладно обрахованими періодами, з докладно зазначеними моментами їх початку і закінчення. Скоріше погодьмося, що кожен з цих періодів становив загальну епоху, тісно пов’язану з епохою попереднього і наступного. Цей шостий період вірності Божому Слову, про яку говорить наш вірш, як нам здається, тривав якийсь визначений час, так як триває досить довгий час Лаодикійський період, в якому ми живемо.
Довгий час не цінувалося Боже Слово. Перехід від поганого до кращого зрозуміння цього Слова стався поступово. Два Божих Свідка, Старий і Новий Завіт (що віками свідчили в символічних мішковинах), поступово сходили до неба, місце захисту і влади, що Святе Письмо символічно представляє в Об. 11:3-12. Потім наступило загальне проголошення, тому що надійшов час другої присутності Христа.
Християнський рух пов’язаний з оголошенням такого післанництва деколи називали рухом Джозефа Вольфа, а часом рухом Вільяма Міллера – перший був вождем особливо в Англії, другий – в Америці. Брата Вольфа вважали за особливого помічника брата Міллера, який був членом зорі (на той час Америка була осередком світової прогресивної думки). Ця прокламація Христового Царства була надзвичайним рухом, до якого, як ми віримо, відносився наш Господь в притчі про десять дів, які на той час обудилися і приготували свої лампи. Однак це була фальшива тривога. Молодий на той час не прийшов.
РОЗЧАРУВАННЯ В РУСІ МІЛЛЕРА ЯК ПЕРЕСІВАННЯ
Розчарування спричинило пересівання серед визнаного Божого люду. Деякі більше, аніж до того, зацікавилися Біблією як Божим Словом і не сумнівалися в ній, інші ж стали гордими і скептичними, заявляючи, що Біблія є старою немудрою книгою, і кожен, хто звертає увагу на її пророцтва, напевно є «розумово відсталим» і т.д. Тому ті останні не виконували Божого Слова, а відкинули його об’явлення. Біблійні обітниці й пророцтва, які відносяться до другого приходу Господа, хоча правдиві і чисельні, більшість тогочасних великих вчителів відкинула. І більше того, люди дуже мало знали про Біблію. Їх віра, звичайно, не може бути набагато більша за їх знання.
В результаті діяльність руху Міллера була певного роду розділенням на тих, які терпеливо зберегли Боже Слово, і тих, які втратили віру в Боже Слово. Ця витривала, терпелива віра правдивих Божих святих ми вважаємо є тим, що в приведеному вірші є визначене виразом «слово терпіння Мого». Також по цій причині їх не огорнула година загальної спокуси, але охопила тих, які прийшли після них, тобто лаодикійську церкву. Філадельфійська церква, яка терпеливо зносила пробу своєї віри, вже не була піддана цій пізнішій пробі.
“Година випробування“
«Година випробування» охопила нас в час жнива, в період Парусії, в численних аспектах вона випробувала Господній люд і показала, хто був вірний Божому Слову, а хто не був вірний. Тому більшість так званих християн в світі, правдоподібно більше ніж три четвертих, втратила всяку віру в Біблію і потрапила в численні оманливі теорії наших часів: еволюцію, так зване християнське знання, теософію, спіритизм, світський гуманізм і т.п. Такі християни втратили віру, перестали бути лояльними по відношенні до Божого Слова. Вони не були в стані витримати в тому «злому дні».
Проба розпочалася від класу святині (1Пет. 4:17; Єзек. 9:6). Вона була паралельна пробі єврейського жнива (Лук. 22:31-38 і т.п. Більше інформації на тему триваючих 1845 років паралелей можна знайти в другому томі Студій Св. Письма, Надійшов Час, в 7 розд. і в його додатку, вміщеному в Т.П. №50). Цей особливий час проби для учнів Ісуса, під час Його першого приходу, тривав три з половиною роки (від 29 до 33 р.); результати були очевидні в 33р. Подібно 1845 років пізніше, в 1874-1878 роках настав час проби і в 1878 р. розпочалося подальше об’явлення серед послідовників Ісуса. Тому, ми легко можемо визначити початок тої «години». Особлива проба для посвячених жнива Євангельського віку почалася 16 квітня 1878 р. (ця дата в календарі відповідає 14 Нісана). Зваживши, що проба проходила в час Господнього Дня Суду, ця година була 1/24 Тисячоліття, яка тривала 41 рік і 8 місяців. Тому, вона завершилася 6 грудня 1919 року (згідно з єврейським місячним календарем цей день випадав тоді 14 Кіслев).
В цей день 16 квітня 1878 року пан Н. Х. Барбер вечором почав підлягати «спокусі» і незабаром розпочав перше пересівання жнива через проводженням між людом Правди руху, який заперечує Викуп (подробиці про початок цього пересівання подані в Р 89). Так як наш дорогий брат Джонсон накреслив це для нас, ми можемо почати обрахунок «години спокуси» на підставі паралельної епохи від 17 квітня (цей день розпочався, згідно Божого часу, попереднього дня о 6 годин вечора). Тому ця «година» була періодом, який тривав від 17 квітня 1878 року до 6 грудня 1919 року. В тому часі проби кожен з Господніх сплоджених від Духа здійснював таку активність, яка допровадила до об’явлення його як члена класу Малого Стада, Великої Громади або другої смерті.
Що пан Барбер (як відповідник Юди в 33 році) робив 16 квітня 1878 року, не важко здогадатись в світлі наступаючих подій. Брати сподівалися залишити землю перед 19 квітня 1878р. (тобто 16 Нісана – що мало бути паралеллю воскресіння з мертвих нашого Господа в 33 році. Зазнавши розчарування, деякі з них серйозно застановилися над тим, щоб залишити рух Правди. Щоб відвернути їх увагу від зробленої ним помилки в зв’язку з особливістю цієї події, яка мала наступити 16 Нісана 1878 р., і в такий спосіб запобігти відходу його прихильників, пан Барбер оголосив про своє відречення від Викупу.
Поза сумнівом, 16 квітня 1878 року вечором він роздумував про їх очікування, які не мають виповнитись 19 квітня і про те, про що без сумніву пам’ятав, що на протязі 1874 року він кілька разів подавав дату, яка визначала час визволення Господнього люду, помилку, котра захитала їх довіру до нього. Правдоподібно тієї ночі (паралельно зі зрадою нашого Господа Юдою) він вирішив, що у випадку наступного розчарування він мусить зробити щось дуже надзвичайне, щоб запобігти подальшій втраті довіри до нього. Цим чимось надзвичайним було зречення Викупу. Таким чином, виходячи з власних міркувань, він продав свого Господа.
Ця «година» закінчилася 6 грудня 1919 року. Того часу кожен зі сплоджених від Духа зробив те, що безпомилково об’явило, якого роду було його будування (Мат. 7:24-27). Від тієї дати почалося об’явлення як окремої і відмінної від класу священників останньої левитської групи під злим проводом левитів, тобто амрамітських кегатитів (під керівництвом братів Гірша і Кіттінджера).
Цей самий дух (продажу Господа ціною вождівства) був зауважений в поступуванні кожного морального виконавця шести пересіювальницьких рухів в кінці цього віку, тобто: в зреченні Викупу, недовір’ї, комбінаціонізмі, реформізмі і нарікаючому контрадикціонізмі, а також в пересіванні на фоні революціонізму, яке розпочалося восени 1916 (подробиці в Е5, розд. ІІ).
Ослабла віра багатьох
Проби в цьому «злому дні» розпочалися від церкви (Дому Божого), але на ній не закінчилися. Година випробування мала прийти «на весь світ, щоб випробувати мешканців землі». Ця спокуса, або проба, торкнулося людей зі всіх народів, особливо християнських (спокуса була наслідком тієї «години» в парусійному русі). Суворі досвідчення, які багато осіб пережили, вели до сумніву в реальне існування Бога. Ті, котрі сумнівалися, не могли уявити собі Бога, який би міг допустити такі страшні нещастя, які сталися, і дозволити на майбутній відчай. Люди тратили всяку довіру до найвищої істоти, бо не знали великого Божого плану, не розуміли прекрасного наслідку теперішніх умов, золотих променів, видимих довкола темної хмари, що висить над цілим світом. Бідні люди в своїй несвідомості і засліпленні не були освічені Божим Словом і нічого не знають про наступаюче Царство, його способи, заміри і цілі його інаугурації.
Багато з них становили номінальну церкву; а в теперішньому часі проб і хитання всі церковні системи повністю розпадуться. Вавилон впаде, тому що не є ані гідний, ані не є в стані утриматися в тому дні великої проби. Страшний буде його упадок! Натомість ті, котрі Божого Слова не зрозуміли, ані не звернули на нього уваги, будуть у великому заклопотанні.
Тому, ми не вважаємо, що вище описані блуди були обмежені до приведеного пересівання. Але погодьмося, що блуди збереглися аж до теперішнього часу. Про це свідчать існуючі досі вчення про те, що не існує Викупу, а також недовірство, комбінаціонізм, реформізм і контрадикціонізм на пункті Посередника, Жертви за гріх і Нової Угоди.
Збереження філадельфійської церкви
Якщо йдеться про збереження філадельфійської церкви від «години випробування», то ми рахуємо, що Господь замірив, щоб певні особи з тієї епохи церкви, які будуть жити в теперішньому (лаодикійському) періоді, стали збережені перед особливими пробами тієї години. Пастор Рассел розповів історію про одного дуже милого старшого чоловіка. Він мав біля дев’яноста років і був пастором якоїсь церкви. Здавалося, що він приймає теперішню правду з великою радістю і представлятиме її іншим дуже ревно. Та, однак, зіткнувшись в своєму середовищі з опозицією, в дома і в церкві, в якій він виконував обов’язки пастиря, почав застановлятися, чи може він довіриться своєму розсуду. Можливо, що застановлявся над цим так: «мені дев’яносто років і я не можу покластися на свою власну думку. Навіть на вулиці хтось мусить подати мені свою руку, щоб опертися, в іншому випадку я можу спіткнутися і впасти. Якби я був певен, що це воля Божа, то витримав би всяку опозицію. Але я не впевнений».
Можливо, що цей джентльмен був представником більшої групи людей з подібними переконаннями і ми зберегли до нього багато симпатії з тієї власне причини, що він не міг прийняти рішення вийти з Вавилону. Біблійний вірш, котрий ми розважаємо, потішив мене по відношенню до нього і інших йому подібних. Здається вони підтверджують свою лояльність Божому Слову, вірність по можливості їх зрозуміння. Правдоподібно, жодна з тих осіб, які прийшли б до руху Правди в час жнива, не була б трактована як працівник жнива. Звичайно ми не впевнені в цьому.
Але ми знаємо, що Господь пообіцяв членам філадельфійської церкви, що вони будуть збережені від проб, які тепер переживає церква (і світ) в лаодикійському періоді. Тим всім, які тепер переживають ці проби і досвідчення, Бог обіцяв, що Ісус до них прийде і буде вечеряти зі всіма, які почують його голос (Об. 3:20). Таким чином Господь в лаодикійському періоді дав особливу поміч своєму вірному людові, дав йому світло на час Парусії та Епіфанії, годує його небесною правдою і дає силу для зношення всяких проб.
Т.Р. 90’ 82-85
Теперішня Правда №55, весна-літо 2010
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: