[Подана нижче стаття вперше з’явилася в англійському Біблійному Прапорі № 256 (1957 р.) і містила прогноз збільшення використання ядерної енергії в мирних цілях. Ми ще раз публікуємо цю статтю та пропонуємо нашим читачам відзначити історичну перспективу. За останні 60 років було зроблено багато для покращення використання ядерної енергії для виробництва електроенергії. Серйозні невдачі мали місце в 1979 та 1986 роках під час аварій на Три-Майл-Айленд (Па) та в Чорнобилі (Україна). Це стало причиною досліджень та розробки більш безпечних методів управління ядерною енергією.
І все ж, як кажуть багато експертів, альтернатива тут досить невелика. Нафтова криза відступила, але, ймовірно, знову стане проблемою протягом десятиліть. Вугілля ще багато, але його наслідки – забруднення повітря, кислотні дощі та загроза глобального потепління, спричинені парниковим ефектом – обмежать його використання. Зараз атом постійно стоїть на другому місці після вугілля у виробництві електроенергії в США, сягаючи частки 20% у виробництві електроенергії в країні.
Багато країн покладаються більше, ніж США, на ядерну електроенергію. У Франції найбільше використання – 72%; Україна – 55%; Бельгія – 50%; Великобританія – 19%; Росія – 18%; 14 інших країни – від 54% до 11%. У роботі майже 477 реакторів (за даними 1917 р.). Безумовно, ядерна енергія, якщо її правильно контролювати, може бути багатим благословенням для людства]
Намагаючись виконувати свою місію Вісника Христового Царства, цей журнал час-від-часу представляє теперішні знаки часу у виконанні біблійних пророцтв. В нижчеподаній статті ми представимо подальші докази, які вказують на те, що ми живемо в часі, коли вже незабаром на землі розпочнеться мирне панування Христа, коли – як Бог багато століть до того провістив через Своїх пророків (Іс. 2:2-4; Мих. 4:1-4) – «міцно поставлена буде гора [Царство, Дан. 2:34,35,44,45] дому Господнього [Христа і Його вірних послідовників, Євр. 3:6] на шпилі гір [перевищуючи або охоплюючи владу над усіма абсолютними монархіями та іншими урядами], і піднята буде вона понад згір’я [обмежені монархії, республіки, демократичні уряди і т.п.], і полинуть до неї всі люди [всі народи будуть піддані Йому – порівняй з Об. 11:15 і Зах. 14:16-19]».
«І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню [станьмо підданими Божого Царства, про яке Його люд молився протягом століть, і надалі молиться словами: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі», Мат. 6:10]… і доріг Своїх Він нас навчить [доріг праведності і правди], і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону [небесної, духовної частини Царства – Христа і Його Малої Черідки, святих; Лук. 12:32; Дан. 7:18,22,27; Овд. 21; Об. 14:1] Закон, і слово Господнє з Єрусалиму [земної частини Царства]».
«І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати [піж час великого утиску і цілого тисячолітнього дня суду (2 Пет. 3:7,8) – «бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди», Іс. 26:9]. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи [перестануть виробляти зброю, а замість неї будуть створювати корисні знаряддя, використовуючи тим самим в мирних цілях матеріали, які в іншому разі були б вжиті для нищівної зброї]. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! [«Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває», Іс. 11:9]».
«ЧАС УТИСКУ» ПРИГОТОВЛЯЄ ДОРОГУ
Великий «час утиску», якому не було рівних (Дан. 12:1-4; Мат. 24:21), в якому світ знаходиться від 1914 року, лише приготовляє дорогу (Соф. 3:8, 9; 2 Пет. 3:10-13) для впровадження славного мирного правління Христа. Бог каже (Ог. 2:8), що під час цього великого утиску Він «затрясе всіма народами», тоді як у Євр. 12:27 (UBT) Він пояснює, що це «означає заміну похитаного [того, що може захитатися], як такого, що створене [вигаданого, фальшивого, не основаного на засадах правди і праведності], – аби залишилося тільки непохитне [те, що опирається на властивих засадах – особливо на засадах Божого Царства, яке ми вважаємо «царством непохитним», 28 в.]».
В Осії 2:20 і в Пс. 45:9-11 Бог провіщає знищення воєнної зброї, а також успішний результат часу утиску, кажучи: «І лука й меча та війну знищу з землі, і покладу їх безпечно [людський рід]». «Ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі! Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці! Вгамуйтесь [припиніть війни] та знайте, що Бог Я [Найвища Істота], піднесусь між народами, піднесусь на землі! [після часу утиску людство буде настільки упокорене невдачами в реалізації складених людиною планів стосовно впровадження роззброєння, миру і безпеки, – тобто таких, якими займається ООН, – що буде готове слухати Божий голос (1 Цар. 19:12), щоб пізнати Його і слухатися Його Сина (Мат. 17:5)]». Зауважте також, що каже Єзек. 39:9 і Зах. 9:10: «І повиходять мешканці Ізраїлевих міст, і накладуть огонь, і палитимуть зброю та щитка й щита, лука та стріли, і ручноно кия та ратище, і будуть ними палити огонь». «І вигублю Я колесниці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військовий лук знищений буде. І народам Він мир сповістить [Месія, Князь Миру – Іс. 9:6], а Його панування [Дан. 7:13,14,27] (буде) від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі».
ОПИС БЛАГОСЛОВЕНСТВ ПІД ЧАС ПАНУВАННЯ ХРИСТА
Повне роззброєння, мир і безпека, яких не можуть забезпечити людські плани та наміри, будуть впроваджені в життя під час славного тисячолітнього панування Христа. Люди не будуть тоді вчитися воювати між собою і знищувати один одного, як ми це бачимо відбувається тепер і було в минулому від часів Каїна, «що був [духа або нахилів] від лукавого [сатани], і брата свого забив» (1 Ів. 3:12). Люди житимуть тоді в мирі, а кожен буде дбати про добро свого ближнього. «І буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею [кожна людина буде мати свій дім, свою власність і буде споживати плід своєї праці], і не буде того, хто б страшив» (Мих. 4:4; Іс. 65:21-25); бо тоді «Князь миру» візьме владу і «без кінця буде множитися панування та мир» (Іс. 9:5,6).
Бог через пророка Огія (2:7, KJV) каже, що тоді «прийде бажання всіх народів [панування миру під правлінням Христа і Його Церкви – синів Божих; Рим. 8:22,19]: і наповнить цей дім славою», бо, як каже Бог, «як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край». «І з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло» (Чис. 14:21; Іс. 40:5).
Окрім цього, Бог каже, що «пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває» (Ав. 2:14). Тому також «більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха! [докоряти]». «Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єр. 31:34,33). «І дам вам нове серце, і нового духа [нахили] дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати. І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом!» (Єз. 36:26-28).
Тоді на «новій землі» (в новому суспільстві, розвиненому під Христовим пануванням справедливості), «кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь» (Іс. 66:22-24). Тоді буде оголошене таке повідомлення (Об. 21:3,4): «Оце оселя Бога [місце Його зустрічі, перебування та благословення] з людьми, і Він житиме з ними [між Богом і людством буде відновлена така духовна спільність, яка існувала між Адамом і Богом перед гріхопадінням Адама]! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними [люди будуть зв’язані з Богом угодою, подібно як Адам, перш ніж згрішив], і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше [усі наслідки прокляття, які впали на людство внаслідок Адамового гріха] минулося! [при кінці тисячолітнього панування, оскільки Христос пануватиме, «аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній смерть знищиться»; 1 Кор. 15:25,26; Об. 20:14; Ос. 13:14]».
НАБЛИЖЕННЯ ПАНУВАННЯ МИРУ ЯК ПРИЧИНА ДЛЯ РАДОСТІ
Відповідно до благословенної перспективи славної ери миру на землі, миру, який вже незабаром має бути запроваджений, ті, які вірять Божому Слову, можуть з радістю високо підіймати свої голови (Лук. 21:28), в міру того, як зауважують знаки часу і розуміють пророцтва, які виконуються на кожному кроці. Немає жодних сумнівів у тому, що вже протягом певного часу ми живемо в «час кінця», який Бог охарактеризував (Дан. 12:4, KJV) як час, в якому «багато бігатимуть туди і сюди і так розмножиться знання».
Тисячі чудових відкриттів і винаходів, якими було благословенне людство за останні роки, при кінці «злого сучасного віку» (Гал. 1:4), не були досяжні для людей протягом усіх минулих віків панування гріха і смерті під правлінням сатани, «бога цього віку» (2 Кор. 4:4). Лише тепер вони стали доступні як проблиски Тисячоліття, вісники рясних благословень, якими Бог уже незабаром наділить людських дітей, коли на землі запанує мир.
Прикладом може бути одне із найбільших відкриттів – ядерна енергія. Вона існує з моменту створення матерії. Можливості, а також різні способи її використання не є для Бога чимось новим, не дивлячись на те, що лише нещодавно деякі з них Він відкрив людству. За повідомленнями, першу в світі самостійну ланцюгову ядерну реакцію науковці провели 2 грудня 1942 р. Шкода, що перше використання людиною ядерної енергії в широкому масштабі, що мало місце кілька років пізніше, спричинило масове знищення людського життя, і що з того моменту триває шалене змагання великих сил в світі, які розвивають способи її використання в якості зброї, що призводить до страшного знищення. Однак Ми радіємо, бачучи, що це лише наступний «меч», який уже незабаром буде перекутий на знаряддя, що служитиме благословенню людства, коли прийде панування миру. Уже тепер можна зауважити певний поступ в цьому відношенні і, здається, Америка, а також Великобританія відіграють у цій галузі провідну роль.
МИРНЕ ВИКОРИСТАННЯ АТОМНОЇ ЕНЕРГІЇ
У 1957 році в Філадельфії відбувався конгрес по атомній енергії. В ньому приймали участь кілька найвідоміших науковці в галузі атомної енергії. Головною темою конгресу було «Використання атому на користь прогресу людства», а його мета була визначена як «Підтримка використання атомної енергії в мирних цілях усіма народами світу».
Раніше вже було зроблено певні кроки в напрямку використання атомної енергії в мирних цілях.
Перша самостійна електростанція з ядерним реактором, відома як Колдер Холл, розпочала свою роботу у Великобританії. Церемонія її відкриття відбулася 17 жовтня 1956 року. Королева Єлизавета II, що брала в ній участь, визнала важливість цього своєчасного дуже важливого досягнення, що збільшує засоби промислового виробництва у Великобританії, а потім підняла важіль та увімкнула потік електричного струму – цієї невидимої сили, яку створює нещодавно відкрита сила атомної енергії. В такий спосіб ця енергія запрацювала задля благословення її підданих. Очікувалося, що Колдер Холл вироблятиме достатньо електроенергії, аби задовольнити потреби будинків та фабрик на великій території, забезпечуючи їх теплом, світлом та напругою. До 1958 року ця єдина електростанція повинна була постачати достатню напругу для освітлення мільйонного міста.
Великобританія планувала побудувати до 1975 р. кілька електростанцій, що використовують атомну енергію, забезпечуючи таку кількість, яка могла б бути отримана при спалюванні 40 млн тон вугілля. Відкриття та використання атомної енергії сталося в дуже потрібний для Великобританії час, якщо узяти до ваги те, що вугільні шахти швидко зменшують продуктивність, а імпорт нафти стає дорогим, а часом – як показав досвід останнього часу – ненадійним, з одночасним збільшенням потреби в світлі, теплі та напрузі, як в промисловості, так і серед приватних користувачів, що далеко виходить за межі доступних тепер засобів. Атомна енергія є справжнім порятунком для британського народу, а незабаром насправді виявиться тим самим для цілого світу.
Під час церемонії відкриття Колдер Холл, пан Едвін Плауден, головний британський уповноважений у справах атомної енергії, сказав: „Якщо цей перший успіх буде твердо і рішуче підтверджений наступними, то наша країна, як і цілий світ, отримає гарантію того, що існує джерело сили, яке буде невичерпним для багатьох наступних поколінь».
Очікується, що американська програма мирного використання атомної енергії, що знаходиться лише на початковій стадії розвитку, зробить у цьому році великий крок вперед завдяки завершенню будівництва піонерської електростанції в Шиппінгпорт, неподалік Піцбурга. Ця електростанція збудована за багато мільйонів доларів і завдяки багатьом рокам посилених досліджень. За повідомленнями ця електростанція є єдиною у своєму роді завдяки тому, що першою в світі буде використана виключно в мирних цілях. А також, це буде перша електростанція у США, яка має використовувати атомну енергію для вироблення електричної енергії у великих масштабах.
Як бачимо, ці знаки, які вказують на перековування потужного нищівного «меча» на «леміш», стає причиною того, що ми підіймаємо голови з радістю, а серця з визнанням та вдячністю Богові, щиро молячись:
Прийди Спасителю, й розпочни панування!
Прийди і заспокой кожну ноту війни!
Ми хочемо співати про кінець гріха!
Нехай хвала Тобі далеко лине!
BS № 610,’87:5; SB № 30,’88:61
Біблійний Прапор № 12, травень-грудень 2019
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: