І промовив до нього Господь: «Іди, бо для Мене – посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля» — Дії 9:15.
Ми розуміємо, що Ісус є вибраний Отцем, і тому приєднуємося до Нього. Ми бачимо в Ісусі об’явлений характер Отця, і тому залишаємо все, щоб іти за Ним. І подібно, якщо ми надаємо будь-якій істоті нашу допомогу, нашу підтримку у зв’язку з Божим планом чи службою, то повинні це чинити з наступних мотивів – не просто через особисту симпатію чи прихильність, але тому, що Господь торкнувся нашого серця зрозумінням, що даний провідник є Ним призначений. – R 3218
* * *
Вжитий тут образ є дуже виразним. Як посудина може бути вжита для виявлення комусь певних благословенств, так слуги Бога є знаряддями в даванні Господніх благословeнств іншим. Як вибрані посудини вживаються для передавання найбільших благословeнств, так Господь вживав Павла, як вибрану посудину з кожного погляду, для переказування деяких найбагатших благословeнств Правди, які були дані Всесильним Богом. Апостол Павло, коли услуговував євреям, поганам, а навіть царям, залишив для них незмінне благословенство, приємний запах якого проникає аж до наших часів. Його служба була найбільш плідною. Подібно до Апостола Павла, ми повинні старатися бути вибраними посудинами.
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.