Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу — Мар. 14:38.
Ми не можемо розпізнати характеру спокус, поки вони не прийдуть на нас; бо якби ми все про них знали наперед, то вони були б лише незначними спокусами. Тому пильнуйте і завжди моліться, бо готовність до спокус – це єдиний безпечний шлях, тому що твій супротивник, диявол, шукає пожерти кого. Він знає твої слабкі сторони і готовий їх використати. Кожен з нас потребуватиме чеснот Духа в своєму серці, як також Господньої благодаті «для своєчасної допомоги», якщо хочемо перемогти. – R 3178
Душе моя, будь обережна ти,
Бо ворог, грізна сила темноти,
Так тисне, ставить перешкоди,
Щоб відтягти тебе від нагороди.
* * *
Так довго як ми перебуваємо в тілі, спокуси облягають нас з усіх боків. Вони будуть безсилі в спробах заманити нас, якщо ми будемо зважати на пересторогу: «Пильнуйте й моліться». Досліджуючи в світлі Божого Слова нахили, думки, мотиви, слова, діла, оточення і впливи, які діють на нас, ми виявимо справжню суть цих навіювань, а сердечне сполягання на Божу силу, яка може нас урятувати, виражене в наших проханнях про поміч в ім’я Христа, запевнить нам благодать, через яку буде знайдена дорога втечі з тих спокус.
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.