Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує — Еф. 4:29.
Порочна схильність ховається за сумлінням і твердить, що завжди потрібно говорити правду, і тому Бог не мав на думці, що говоріння правди є обмовою, але коли засуджував лихослів’я та обмову, як вчинки тіла і диявола, то повинен був мати на увазі неправдиві і фальшиві висловлювання. Це велика помилка. Обмова завжди є обмовою, незважаючи на те, говориться правду чи неправду; так її оцінює не тільки Боже право, але й закони цивілізованих людей. Обмовою є те, що говориться з наміром шкодити іншим, незважаючи на те, чи сказане є правдиве чи неправдиве, і закони людей погоджуються з Божим законом, що таке чинення шкоди іншим є злом. – R 2442
* * *
На зруйнування стосунків між людьми має вплив кожна мова, тенденцією якої є псування інших фізично, розумово, морально і релігійно. Багато є таких розмов, і ми повинні бути пильними, щоб чинити опір їхнім впливам. Як сіль землі, висловлюймо тільки такі думки, вплив яких буде приправою, поживою і збереженням людських тіл, розумів і сердець. Слова – це найбільша сила в світі, але наймогутнішими є ті слова, які виражають Божі думки. Якщо це можливо, виражаймо тільки Божі думки, завдяки чому зможемо стати проводом благословень для всіх добре настроєних сердець.
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.