І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, – той не може бути учнем Моїм! — Луки 14:27.
Несення Господом хреста полягало у виконуванні волі Отця в неприязних обставинах. Такий шлях спровадив на нього заздрість, ненависть, незгоду, переслідування і т.п. від тих, які вважали себе Божим людом, але про яких наш Господь, Який читав їхні серця, сказав, що їх батько – диявол. З того часу, як ми йдемо тим самим шляхом, яким ішов наш Господь, ми можемо слушно сподіватися, що наші хрести будуть подібні до Його хреста – опозиція до нашого виконання волі нашого Небесного Отця, опозиція до нашої служби для Його справи і до чинення так, щоб наше світло світило згідно з вказівками нашого Господа і Провідника. – R 3235
* * *
Хрест означає несприятливі досвідчення, які ми мусимо проходити під час наших намагань підпорядкувати свою поведінку засадам Божого Слова. Таке поводження, а не інше, виражають слова: «йде вслід за Мною». Величезна більшість не чинить так навіть у звичайних обставинах. Мала меншість чинить це в таких обставинах, і лише нечисленні послідовники Ісуса чинять так за будь-яких умов. Часом це вичерпує їхні сили майже до меж витривалості. І якби не спеціальна поміч Господа, то, без сумніву, вони не були б спроможні нести свого хреста. Його поміч, удільна їм щeдро і з задоволенням, утримує їх від упадку і підтримує в стані учнівства.
І не будь ти невіруючий, але віруючий — Ів. 20:27.
Ми не можемо наблизитися до Господа в інший спосіб, як тільки через розвиток віри і довір’я до Нього, до Його доброти, до Його сили, до Його мудрості до Його любові. Віра є чеснотою, яку потрібно удосконалювати, розвивати. Ті ж самі Апостоли, які з переляком кликали під час бурі на Галілейському морі, поступово щораз більше зростали в вірі, аж, як про це свідчать записи, змогли довіряти Господу і довіряли навіть в часі Його відсутності і тоді, коли не могли Його побачити. Це повинно бути для нас уроком в щоденному житті, щоб ми могли розвивати віру в Господа і роздумувати про попередні життєві досвіди, а також про всі уроки Його Слова, щоб таким чином наша віра в Нього могла укоренитися й уґрунтуватися. – R 3337
* * *
Бути невіруючим означає мати брак розумового оцінення Бога і Христа і брак сполягання на Них серцем – на Їх особи, характери, слова й діла. В той же час бути віруючим означає розвивати розумове оцінення Бога й Христа і сполягати серцем на Них, на Їх особи, характери, слова й діла. Вони не заслуговують на невіру і жодна Божа дитина не повинна Їх нею зневажати, бо невіра в учинках говорить Богові і Христові, що на Них не можна покладатися. Навпаки, ми повинні бути дуже ревними в стосунку до Них, щоб довести ділами, що беззастережно покладаємось на Їх особи, характери, слова й діла. Так чинячи, ми будемо Їм подобатися.
Співзвучні вірші: Вих. 4:1; Чис. 20:12; Пс. 78:19,21,22,32; 95:8-11; 106:7,24; Іс. 7:9; 53:1-3; Мат. 17:17,19,20; Мар. 6:2-6; 9:24; Мар. 16:14,16; Лук. 8:12,18; 24:11,21,25,26; Ів. 16:8,9; Рим. 3:3; 10:6,7,14.
Пісні: 85, 11, 29, 32, 48, 61, 103 / 42, 97, 59.
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5624.
Питання: Які були мої досвідчення минулого тижня, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх прийняв? В чому виявився результат?