Деякі люди упоєні жадобою до грошей, багатства, інші – до бізнесу, ще інші – до гарного вбрання, музики та мистецтва. Однак ми, як Господній люд, побачили проблиск нового дня і великої праці Бога, яка має бути завершена в «цьому дні», і наші серця повинні бути настільки поглинені Божою працею, щоб ті справи, які вважаються властивими і правильними для інших, світових людей, – оскільки вони не пробуджені так, як ми, і не бачать майбутнього так, як бачимо ми, – були далеко від наших понять і поступування. – R 3179
* * *
Якщо християнин не буде звертати уваги на свої вчинки, то стане одурманений неправдою, гріхом, самолюбством і світовістю. Таке одурманення неминуче приведе його до духовного блукання, в якому забувається про всяке право і порядок, чиниться насильство над духовним життям і здоров’ям тих, які стоять на його шляху. Часто наслідком його вчинків стає знищення, бо міцне рамено Божого права мусить покласти край цьому блуканню в другій смерті.
І не будь ти невіруючий, але віруючий — Ів. 20:27.
Ми не можемо наблизитися до Господа в інший спосіб, як тільки через розвиток віри і довір’я до Нього, до Його доброти, до Його сили, до Його мудрості до Його любові. Віра є чеснотою, яку потрібно удосконалювати, розвивати. Ті ж самі Апостоли, які з переляком кликали під час бурі на Галілейському морі, поступово щораз більше зростали в вірі, аж, як про це свідчать записи, змогли довіряти Господу і довіряли навіть в часі Його відсутності і тоді, коли не могли Його побачити. Це повинно бути для нас уроком в щоденному житті, щоб ми могли розвивати віру в Господа і роздумувати про попередні життєві досвіди, а також про всі уроки Його Слова, щоб таким чином наша віра в Нього могла укоренитися й уґрунтуватися. – R 3337
* * *
Бути невіруючим означає мати брак розумового оцінення Бога і Христа і брак сполягання на Них серцем – на Їх особи, характери, слова й діла. В той же час бути віруючим означає розвивати розумове оцінення Бога й Христа і сполягати серцем на Них, на Їх особи, характери, слова й діла. Вони не заслуговують на невіру і жодна Божа дитина не повинна Їх нею зневажати, бо невіра в учинках говорить Богові і Христові, що на Них не можна покладатися. Навпаки, ми повинні бути дуже ревними в стосунку до Них, щоб довести ділами, що беззастережно покладаємось на Їх особи, характери, слова й діла. Так чинячи, ми будемо Їм подобатися.
Співзвучні вірші: Вих. 4:1; Чис. 20:12; Пс. 78:19,21,22,32; 95:8-11; 106:7,24; Іс. 7:9; 53:1-3; Мат. 17:17,19,20; Мар. 6:2-6; 9:24; Мар. 16:14,16; Лук. 8:12,18; 24:11,21,25,26; Ів. 16:8,9; Рим. 3:3; 10:6,7,14.
Пісні: 85, 11, 29, 32, 48, 61, 103 / 42, 97, 59.
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5624.
Питання: Які були мої досвідчення минулого тижня, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх прийняв? В чому виявився результат?