Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, – бо… той себе береже, і лукавий його не торкається — 1 Ів. 5:18.
Доки серце (розум, воля) є святим, в гармонії з Богом і праведністю, тобто, доки дух святості перебуває в нас, новий розум не може дозволити на гріх, але мусить бути і буде його противником. Не дивлячись на численні бої, що ведуться з членами нашої упалої і слабкої людської природи, з її апетитами й забаганками, ми є відособлені і відрізнені від тіла. Слабості і недосконалості тіла не приписуються новому розумові в Ісусі Христі, але вважаються прикритими завдяки заслузі викупної жертви нашого Господа. – R 2438
* * *
Нове створіння є сплоджене Богом. Воно є духовною якістю кожного органу мозку і дає кожному органу здатність співпрацювати у виконанні Божої волі. Тому нове створіння – як воля, що прагне виконувати і виконує Божу волю – ніколи не грішить. Це нове створіння пильнує всі думки, мотиви, слова і діла, піддаючи їх під Божу волю, і це робить неможливим противникові очорнити особу, сплоджену Богом.
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.