Погляньте на польові лілеї, як зростають вони — Мат. 6:28.
Наш Господь звертає увагу на те, що навіть такі малі речі в природі потрібно досліджувати, розглядати. Уроки, яких можна навчитись у зв’язку з усіма справами життя, будуть помічними для тих, котрі підходять до досліджування з правильної точки зору, з точки зору віри в Творця і усвідомлення того, що Він є втіленням і представником найвищих і найблагородніших достоїнств, які людський розум може збагнути – що Він досконалий в Справедливості, досконалий в Мудрості, досконалий в Силі і досконалий в Любові. Серце, яке так розмірковує, робить поступ, зростає в ласці, в знанні, в любові. Серце, яке занедбує роздумування над малими речами, занедбує також і свої здібності оцінювати більші речі, а тим самим стримує себе від властивого роздумування про Бога, властивого оцінення Його Плану, а, отже, і Його характеру. – R 3312
* * *
Урок, який дає тут Господь, не вчить нас пасивності й лінивства, а вчить нас бути вільними від тривоги тоді, коли співпрацюємо з Ним в зростанні ласки і знання в нас, бо польові лілеї працюють, але роблять це без тривоги чи неспокою. Вони всмоктують соки, які присвоюють собі. Роблячи це без тривог, зростаючи в красі, вони вчать нас вірно всмоктувати Правду і присвоюють її Духа, без тривог і неспокою. Таке поступування дасть нам можливість зростати в красі духовній, в красі, яка перевищує красу польових лілей. І це те засвоювання, якого ми маємо прагнути!
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.