Бо як у душі своїй він обраховує, такий є — Пр. 23:7.
Посвячений люд Господа повинен усіма своїми силами старатись позбуватися нечистоти та пильнувати, щоб вона не проникала в наші серця та розуми, усвідомлюючи, що якби проникла, то спричинила б в більшій чи меншій мірі опоганення. Той, хто зберігає чистоту думок, буде потребувати менших зусиль, щоб зберігати чистоту в словах і вчинках. Неважливо, звідки походить нечистота, – від світу, від тіла чи від диявола, – насамперед вона атакує розум. Коли її атаки відбито, то в бою є перемога. Якщо ж ні, то важко буде передбачити наслідки, бо ж Апостол Яків (1:15) говорить: «Пожадливість [різні самолюбні бажання] потому, зачавши [в розумі], народжує гріх [розвиває грішні слова та вчинки], а зроблений гріх народжує смерть». – R 2890
* * *
Думання в голові та думання в серці це дві різні речі. Різного роду думки проникають до розуму. Деякі з тих думок навіює нам сатана, світ і тіло; інші насуває сам Бог, Його слуги і Його люди. Ми не відповідаємо за перше проникнення думки до нашого розуму з зовнішніх джерел. Лише тоді ми відповідаємо за наші думки, коли їх зберігаємо і починаємо над ними роздумувати в серці, а це означає, що наші почуття прив’язуються до них, а наша воля, вхопившись за них, вважає їх своїми власними. Тільки такі думки розвивають характер. Якщо думки нечисті, грішні, недовірливі, образливі, горді, марні, боязливі, ліниві, сварливі, брутальні, заздрісні і облудні, то характер буде складатися з таких самих рис. Якщо ж думки будуть чисті, шляхетні, довірливі, довготерпеливі, покірні, щирі, відважні, активні, спокійні, лагідні, відверті, то характер теж буде мати такі прикмети. Бо в характері ми стаємо такими, які думки розвиваємо.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.