І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди — 2 Кор. 11:14,15.
На питання: Як сатана може бути зацікавлений в чиненні добра? – ми відповідаємо, що противник в такий спосіб зодягає шати ангела світла і милосердя не для того, щоб вести до Світла Світу – щоб провадити до Христового хреста і до Біблії, – а для того, аби відвести від них і вести до інших надій спасіння і до іншого вчителя, щоб звести, якби це було можливо, навіть вибраних. Слід пам’ятати, що слова нашого Господа вказують, що тоді, як справи дійдуть до того, що сатана буде виганяти сатану і лікувати хвороби, то це буде знаком, що його трон хитається і хилиться до упадку – іншими словами, це останні зусилля сатани, спрямовані на зведення. – R 2667
* * *
В особі сатани ми маємо ворога, який піддає пробі наші серця. В конфлікті з ним, самі і без допомоги, в силу його великого лукавства, ми були б як карлики в руках велетня. Він є таким хитрим, що може представити зло за добро, а добро за зло, і для своїх самолюбних цілей чинить так, що його слуги справляють враження слуг праведності, так що, якби це було можливо, міг би звести навіть вибраних. Тому ми повинні бути дуже пильними до завжди підступних махінацій, його власних та його слуг.
І не будь ти невіруючий, але віруючий — Ів. 20:27.
Ми не можемо наблизитися до Господа в інший спосіб, як тільки через розвиток віри і довір’я до Нього, до Його доброти, до Його сили, до Його мудрості до Його любові. Віра є чеснотою, яку потрібно удосконалювати, розвивати. Ті ж самі Апостоли, які з переляком кликали під час бурі на Галілейському морі, поступово щораз більше зростали в вірі, аж, як про це свідчать записи, змогли довіряти Господу і довіряли навіть в часі Його відсутності і тоді, коли не могли Його побачити. Це повинно бути для нас уроком в щоденному житті, щоб ми могли розвивати віру в Господа і роздумувати про попередні життєві досвіди, а також про всі уроки Його Слова, щоб таким чином наша віра в Нього могла укоренитися й уґрунтуватися. – R 3337
* * *
Бути невіруючим означає мати брак розумового оцінення Бога і Христа і брак сполягання на Них серцем – на Їх особи, характери, слова й діла. В той же час бути віруючим означає розвивати розумове оцінення Бога й Христа і сполягати серцем на Них, на Їх особи, характери, слова й діла. Вони не заслуговують на невіру і жодна Божа дитина не повинна Їх нею зневажати, бо невіра в учинках говорить Богові і Христові, що на Них не можна покладатися. Навпаки, ми повинні бути дуже ревними в стосунку до Них, щоб довести ділами, що беззастережно покладаємось на Їх особи, характери, слова й діла. Так чинячи, ми будемо Їм подобатися.
Співзвучні вірші: Вих. 4:1; Чис. 20:12; Пс. 78:19,21,22,32; 95:8-11; 106:7,24; Іс. 7:9; 53:1-3; Мат. 17:17,19,20; Мар. 6:2-6; 9:24; Мар. 16:14,16; Лук. 8:12,18; 24:11,21,25,26; Ів. 16:8,9; Рим. 3:3; 10:6,7,14.
Пісні: 85, 11, 29, 32, 48, 61, 103 / 42, 97, 59.
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5624.
Питання: Які були мої досвідчення минулого тижня, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх прийняв? В чому виявився результат?