Наші благання, прохання, та кликання до Господа повинні стосуватись освячення серця, наповнення Божим Духом, духовної поживи, оживлення і підкріплення. Що ж стосується щоденних речей, то Він знає, яку ми обрали дорогу і що було б найкориснішим для нас як християн. Ми повинні залишити ці справи Йому. Він не був би задоволений нами, коли б ми настирливо просили про речі, яких Він нам не дав, бо таке поводження не було б прикладом віри в Нього, а навпаки – проявом сумніву, виявом страху, що Він про нас забув або ж злегковажив Своєю обітницею давати нам все необхідне. – R 3337
* * *
Ми потребуємо речей земних і небесних, але не знаємо подробиць щодо них. Не знаємо також, в якому порядку, часі, місці чи в який спосіб можуть бути заспокоєні нам ці потреби. Тому ми повинні стримуватися від давання Господу виразних повчань, котрі стосуються їх заспокоєння. Для нас достатньо знати, що Бог знає всі подробиці тих потреб і знає, як, коли і де їх заспокоїти. Не сумніваймося також і в Його готовності їх заспокоїти, тому що Він, як наш Отець, більш зжалюється над нами, аніж земний батько над своїми дітьми. Тому чекаймо на Нього вдячні і задоволені з того, що Він нам постачає.
Вірші Зоріння: 109. Статті з Вартової Башти: R 5623.
Питання: Які події минулого тижня вказували на Господнє провидіння наді мною? Чи я довіряв, чи переживав протягом тижня? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Чого я навчився з тих досвідчень?
Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! — Пс. 141:3.
Число вартівників і застав, які пильнують і стережуть наше поводження і наші слова, буде менш численним пропорційно до того, наскільки буде зміцнена лінія застав, які стережуть наші розуми та наші думки. Тут, власне, ми повинні особливо пильнувати. «Бо чим серце наповнене, те говорять уста». Ця загальна правда проявляється особливо у відроджених особах, які, у порівнянні з іншими, є більш відкриті в своєму поводженні та висловлюванні. Маючи в своєму серці праведні почуття, вони, правдоподібно, менш обережні в способі висловлювання, ніж колись. Але тим більше вони повинні пам’ятати слова Апостола: «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий» (Як. 3:2). – R 3304
* * *
Через людську схильність помилятися в слові і схильність більшості людей до неправильного розуміння, а меншості до перекручування, християнин повинен добре пильнувати свої слова. Занедбування цього спричинило багато зла, в той же час пильнування такого поводження не тільки запобігло злу, але й принесло багато добра. Найпевнішим способом пильнувати наші уста є наповнювання наших розумів Правдою і віддзеркалення її духа нашими серцями. Якщо ми не можемо цього досягти власними силами, то повинні молитися до Господа, щоб поставив сторожу на наші уста, стеріг двері наших губ. Тоді ми нікого не образимо своїм словом.