Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи — 1 Пет. 2:12,19.
Про нас можуть погано говорити і обмовляти нас, але всі, які нас знають, які мають з нами справи, повинні на досвіді переконатись в нашій відданості принципам, в наших стараннях, щоб слова наших уст, як і думки нашого серця і життєва поведінка, були приємні Господу і приносили славу і честь Його Імені і Його справі, щоб у тім всім ми могли прославляти Бога через Христа, якому належить слава і Царство навіки. – R 3246
* * *
Господній люд часто незаслужено обмовляють. Він повинен безперервно дбати, щоб в своєму житті не заслуговувати на докори. І навіть, якщо це сталося, він не повинен стомлюватися в правильному поводженні; нехай він і надалі поводиться шляхетно, впевнений, що хоча тепер йому не вдається благословити інших своїми добрими ділами, то потім, в День Христа, коли люди одержать можливість спасіння, вони пригадають собі ті добрі вчинки і одержать з того благословенство, яке буде корисним для Божої слави. Насіння, хоча дуже спізнене в паростінні, видасть тоді щедрий врожай. Тому дякуймо Богові за привілей терпіти зло через нашу доброчесність.
Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх
— Євр. 4:10.
Право любові, замість вимагати одного дня з семи, по суті контролює і регулює весь наш час. Ми маємо сім днів в тижні любити Господа Бога нашого з цілого серця, розуму, душі і сили; сім днів в тижні ми маємо любити наших ближніх так, як себе, і сім днів в тижні ми маємо відпочивати – відпочивати від діл наших, відпочивати вірою в завершене Христове діло, відпочивати в Божій любові, відпочивати в мирі Божім, який перевищує всяке зрозуміння, який постійно панує в нашому серці. – R 3037
* * *
Ввійти до відпочинку означає прийняти завершене діло нашого виправдання перед Богом, також означає перебувати в досконалій упевненості, яка випливає з усвідомлення користання з усіх благословенств Тисячоліття. Хто має цю віру, той, замість намагань встановити власну праведність, має спокій в значенні користання з Христової праведності. Отже, виправдовуюча віра дає відпочинок виправдання. Крім того, ми маємо відпочинок в посвяченні, в відреченні від життя для себе самого і світу; привілей дивитися в майбутнє з певністю, яка досконало гарантована успішним результатом Божого Плану; маємо такий же спокій, яким насолоджується Бог.
Співзвучні вірші: Євр. 3:7-4:11; Йов 22:21,26; 34:29; Пс. 4:9; 17:15; 25:12; 29:11; 37:4,11,37; 119:165; 125:1,5; Пр. 3:17,24; Іс. 26:3,12; 28:12; 53:5; 54:10; 13; 57:2,19; Ів. 14:27; 16:33; Дії 10:36; Рим. 5:1; 8:6; 14:17; 15:13; Гал. 5:22; Еф. 2:14-17; Фил. 4:7,9; Кол. 3:15; 2 Сол. 3:16.
Пісні:
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Якими були мої досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були прийняті? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? В чому виявився результат?