Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений — Мат. 12:37.
Усі наші слова Господь приймає як показник нашого серця. Якщо наші слова бунтівні, неприхильні, легковажні, неввічливі, недобрі, невдячні, безбожні чи непристойні, тоді наше серце судиться по принципу: «чим серце наповнене, те говорять уста». Ми, як недосконалі істоти, не можемо бути завжди досконалими в слові і вчинку. Попри найкращі старання нашого серця, ми часом робимо помилки в словах і вчинках, однак, досконале опанування своїх слів і вчинків є тим, чого ми повинні шукати через пильне і вірне старання. – R 1937
* * *
Слова є показником серця особи; винятком є лицемір. Слушно сказані слова, виражаючи властиві думки, отримують похвалу від тих, хто судить властиво, так само як негідні слова, виражаючи погані думки, справедливо заслуговують осуду зі сторони тих, хто має шляхетне серце. Якщо наші серця і голови є добрими, то і наші слова мусять бути добрими; якщо ж наші серця і голови є злими, то й наші слова також будуть злими.
Любов… не радіє з неправди, але тішиться правдою — 1 Кор. 13:4,6.
Чи принципи добра і зла міцно закріплені в моєму розумі, і чи я перебуваю в такій цілковитій згоді з добром, а в опозиції до зла, що не підтримаю зло, а мушу його засуджувати, навіть тоді, коли б воно могло принести мені певну користь? Чи я є в такій згоді з добром, з правдою, що не можу не тішитися з правди та її успіхів навіть тоді, коли б це руйнувало деякі мої раніше усталені погляди або принесло шкоду певним моїм земним інтересам? Божа любов, яку Апостол визначає тут як дух Господнього люду, є любов’ю, яка підноситься над самолюбством, яка оперта і утверджена на незмінних принципах, які щоденно повинні бути щораз виразніше зауважувані і завжди стисло дотримувані за будь-яку ціну. – R 3150
* * *
Несправедливість – це неправда в теорії й практиці. Любов, оперта на симпатії до принципів добра, не може радіти з несправедливості. Навпаки, вона симпатизує братам і співчуває світові з приводу його несправедливості. Любов журиться, уболіваючи з цього приводу, бо стільки має огиди до несправедливості, наскільки тішиться з Правди в теорії й практиці. Вона тішиться з Божого Плану і Духа, бо є втіленням кожної доброї засади у вірі й поводженні. Вона радіє з засад, прагнень, боротьби, справ, успіхів, тріумфів і духа Правди, а це тому, що насолоджується добрими принципами і речами.