Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений — Мат. 12:37.
Усі наші слова Господь приймає як показник нашого серця. Якщо наші слова бунтівні, неприхильні, легковажні, неввічливі, недобрі, невдячні, безбожні чи непристойні, тоді наше серце судиться по принципу: «чим серце наповнене, те говорять уста». Ми, як недосконалі істоти, не можемо бути завжди досконалими в слові і вчинку. Попри найкращі старання нашого серця, ми часом робимо помилки в словах і вчинках, однак, досконале опанування своїх слів і вчинків є тим, чого ми повинні шукати через пильне і вірне старання. – R 1937
* * *
Слова є показником серця особи; винятком є лицемір. Слушно сказані слова, виражаючи властиві думки, отримують похвалу від тих, хто судить властиво, так само як негідні слова, виражаючи погані думки, справедливо заслуговують осуду зі сторони тих, хто має шляхетне серце. Якщо наші серця і голови є добрими, то і наші слова мусять бути добрими; якщо ж наші серця і голови є злими, то й наші слова також будуть злими.
Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами — Мат. 5:11, 12.
Опозиція і переслідування є неминучими супутниками активності в Божій службі, і ми повинні приймати їх з розумом і неупереджено. Та коли вони не досягають своєї мети, тоді, давши серйозну пересторогу про небезпеку такого поводження, цьому добровільному опоненту потрібно дозволити іти власним шляхом, а ми повинні звернутися до інших з посланням спасіння. В опозиції, яку зносив наш Господь, в способі, в який Він її зустрічав, є цінні уроки для всіх тих, які є подібно випробовувані. – R 1735
* * *
Через те, що всі теперішні користі сатана поставив по стороні гріха, неправди, самолюбства і світовості, то всі ті, котрі стоять по стороні Божої праведності, правди, любові і зацікавленості Царством, мусять очікувати й зносити переслідування. Однак, нехай вони не бояться, бо в тих умовах вони мають радість і можуть тішитись в дусі товариством не лише вірних Старого Заповіту, але також Ісуса, Апостолів та святих і мучеників Нового Заповіту, а вінцем їхньої радості буде уділ з Ісусом в Царстві.