Наші щоденні досвіди, з того часу, як ми стали послідовниками Господа, керуються і пильнуються невидимою силою, щоб ми, як учні в школі Христа, могли щораз більше навчатись від Нього і розвивати чесноти Духа, а особливо віру. Мабуть тепер ми не можемо вповні оцінити важливість віри. Здається, що вона є саме тим, чого Господь особливо шукає в тих, які покликані тепер стати Його послідовниками… Отже, відповідно до нашої віри, ми зможемо радіти навіть серед труднощів. Ми не можемо тішитися зі страждань, але можемо втішатись думкою, яку віра прив’язує до них, а саме, що це є лише легке горе, що достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги». – R 3324
* * *
Віра є розумовим оціненням якоїсь особи чи речі і споляганням серця на ній. Християнська віра означає розумове оцінення Бога і Христа і сполягання на Них. Проявляється вона до Бога й Христа, згідно з деякими вказівками, представленими в Святому Письмі, а саме, стосовно Їх осіб, характерів, слів і діл. З цієї точки зору Вони показали, що на них можна вповні покладатися, і тому Вони гідні нашого довір’я. Наші досвідчення в безлічі випадків довели, що це правда. І саме тому Ісус, не зменшуючи Свого достоїнства і не шкодячи нам, може закликати нас довіряти Отцеві і Йому.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?