Наші щоденні досвіди, з того часу, як ми стали послідовниками Господа, керуються і пильнуються невидимою силою, щоб ми, як учні в школі Христа, могли щораз більше навчатись від Нього і розвивати чесноти Духа, а особливо віру. Мабуть тепер ми не можемо вповні оцінити важливість віри. Здається, що вона є саме тим, чого Господь особливо шукає в тих, які покликані тепер стати Його послідовниками… Отже, відповідно до нашої віри, ми зможемо радіти навіть серед труднощів. Ми не можемо тішитися зі страждань, але можемо втішатись думкою, яку віра прив’язує до них, а саме, що це є лише легке горе, що достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги». – R 3324
* * *
Віра є розумовим оціненням якоїсь особи чи речі і споляганням серця на ній. Християнська віра означає розумове оцінення Бога і Христа і сполягання на Них. Проявляється вона до Бога й Христа, згідно з деякими вказівками, представленими в Святому Письмі, а саме, стосовно Їх осіб, характерів, слів і діл. З цієї точки зору Вони показали, що на них можна вповні покладатися, і тому Вони гідні нашого довір’я. Наші досвідчення в безлічі випадків довели, що це правда. І саме тому Ісус, не зменшуючи Свого достоїнства і не шкодячи нам, може закликати нас довіряти Отцеві і Йому.
Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх
— Євр. 4:10.
Право любові, замість вимагати одного дня з семи, по суті контролює і регулює весь наш час. Ми маємо сім днів в тижні любити Господа Бога нашого з цілого серця, розуму, душі і сили; сім днів в тижні ми маємо любити наших ближніх так, як себе, і сім днів в тижні ми маємо відпочивати – відпочивати від діл наших, відпочивати вірою в завершене Христове діло, відпочивати в Божій любові, відпочивати в мирі Божім, який перевищує всяке зрозуміння, який постійно панує в нашому серці. – R 3037
* * *
Ввійти до відпочинку означає прийняти завершене діло нашого виправдання перед Богом, також означає перебувати в досконалій упевненості, яка випливає з усвідомлення користання з усіх благословенств Тисячоліття. Хто має цю віру, той, замість намагань встановити власну праведність, має спокій в значенні користання з Христової праведності. Отже, виправдовуюча віра дає відпочинок виправдання. Крім того, ми маємо відпочинок в посвяченні, в відреченні від життя для себе самого і світу; привілей дивитися в майбутнє з певністю, яка досконало гарантована успішним результатом Божого Плану; маємо такий же спокій, яким насолоджується Бог.
Співзвучні вірші: Євр. 3:7-4:11; Йов 22:21,26; 34:29; Пс. 4:9; 17:15; 25:12; 29:11; 37:4,11,37; 119:165; 125:1,5; Пр. 3:17,24; Іс. 26:3,12; 28:12; 53:5; 54:10; 13; 57:2,19; Ів. 14:27; 16:33; Дії 10:36; Рим. 5:1; 8:6; 14:17; 15:13; Гал. 5:22; Еф. 2:14-17; Фил. 4:7,9; Кол. 3:15; 2 Сол. 3:16.
Пісні:
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Якими були мої досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були прийняті? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? В чому виявився результат?