Наші щоденні досвіди, з того часу, як ми стали послідовниками Господа, керуються і пильнуються невидимою силою, щоб ми, як учні в школі Христа, могли щораз більше навчатись від Нього і розвивати чесноти Духа, а особливо віру. Мабуть тепер ми не можемо вповні оцінити важливість віри. Здається, що вона є саме тим, чого Господь особливо шукає в тих, які покликані тепер стати Його послідовниками… Отже, відповідно до нашої віри, ми зможемо радіти навіть серед труднощів. Ми не можемо тішитися зі страждань, але можемо втішатись думкою, яку віра прив’язує до них, а саме, що це є лише легке горе, що достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги». – R 3324
* * *
Віра є розумовим оціненням якоїсь особи чи речі і споляганням серця на ній. Християнська віра означає розумове оцінення Бога і Христа і сполягання на Них. Проявляється вона до Бога й Христа, згідно з деякими вказівками, представленими в Святому Письмі, а саме, стосовно Їх осіб, характерів, слів і діл. З цієї точки зору Вони показали, що на них можна вповні покладатися, і тому Вони гідні нашого довір’я. Наші досвідчення в безлічі випадків довели, що це правда. І саме тому Ісус, не зменшуючи Свого достоїнства і не шкодячи нам, може закликати нас довіряти Отцеві і Йому.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!