Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій! — Пс. 29:11.
Якщо ти маєш випробування і спокуси, які здатен побороти і які виробляють у твоєму характері терпеливість, досвід, братерську ввічливість, симпатію і любов, то радій і принеси молитву подяки й оцінення Божого милосердя та помочі. Якщо виглядає, що твої випробування є тяжчими, аніж ти можеш зносити, і що вони можуть тебе зламати, тоді представ справу перед великим Носієм тягарів і попроси Його, щоб допоміг тобі нести те, що може бути для твого добра, і звільнив від усього того, що не було б для твого добра, а могло б зашкодити тобі.
* * *
Сила, яку Господь дає Своєму народові, є духовною силою, силою характеру, завдяки якій Господній люд може у всіх обставинах чинити Його волю. Дійсно величною є ця сила! Боже Слово, пристосоване до ситуацій, створених провидінням, є засобом, через який нам дарується ця сила. Чим міцнішим стає Божий люд, тим більше він благословлений запевненням, яке дає та примножує мир. Як ріка, ширина і глибина якої збільшується в міру того, як в неї впадають потоки, так мир Божого люду стає глибший, ширший і повніший завдяки побільшенню Божих дарів. Благословенний люд, який Єгову має за свого Бога! – R 2004
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.