Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій! — Пс. 29:11.
Якщо ти маєш випробування і спокуси, які здатен побороти і які виробляють у твоєму характері терпеливість, досвід, братерську ввічливість, симпатію і любов, то радій і принеси молитву подяки й оцінення Божого милосердя та помочі. Якщо виглядає, що твої випробування є тяжчими, аніж ти можеш зносити, і що вони можуть тебе зламати, тоді представ справу перед великим Носієм тягарів і попроси Його, щоб допоміг тобі нести те, що може бути для твого добра, і звільнив від усього того, що не було б для твого добра, а могло б зашкодити тобі.
* * *
Сила, яку Господь дає Своєму народові, є духовною силою, силою характеру, завдяки якій Господній люд може у всіх обставинах чинити Його волю. Дійсно величною є ця сила! Боже Слово, пристосоване до ситуацій, створених провидінням, є засобом, через який нам дарується ця сила. Чим міцнішим стає Божий люд, тим більше він благословлений запевненням, яке дає та примножує мир. Як ріка, ширина і глибина якої збільшується в міру того, як в неї впадають потоки, так мир Божого люду стає глибший, ширший і повніший завдяки побільшенню Божих дарів. Благословенний люд, який Єгову має за свого Бога! – R 2004
Усі посвячені слуги Господа віддали своє життя в жертву, коли стали послідовниками Агнця. І якби вони могли постійно усвідомлювати власне посвячення, то були б готові кожної миті завершити цю жертву, згідно з побажаннями Господа і засобами та способами, на які дозволить Його провидіння. Нехай посвячені Господу… завжди пам’ятають про те, що жодна волосина не може впасти з їхньої голови без відома і дозволу їхнього Отця, а постава їхніх сердець повинна бути така, як виразив наш дорогий Відкупитель: … «Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?». Виразом їхнього серця повинні бути слова поета:
Я завжди вдоволений зо своєї долі,
Бо прийняв я керівництво Божої волі. – R 3407
* * *
Ці слова є правдою в стосунку до всієї Церкви і до окремих її членів. Бог має властивий час на все, що пов’язане з Його Планом. Відповідно, ми бачимо прекрасні обриси часу, що позначають досвіди Церкви. Це в багатьох деталях підтверджують особливо паралельні епохи, які виконуються з точністю до дня. Так, Бог не дозволяє навіть на найменшу помилку в обрисах часу, коли це пов’язано з Церквою. Ту ж саму турботу Він виявляє і до окремих її членів. Він приготовляє кожне переживання, досягнення, завдання та привілей саме тоді, коли це принесло б Йому найбільшу славу, а їм – користь.