Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з’явленні Ісуса Христа — 1 Пет. 1:13.
«Підперезавши стегна свого розуму» на довге, тривале і рішуче зусилля, «будьте тверезі». Не дозволяйте собі на збудження і на виснаження під впливом того збудження своєї духовної життєвості в короткому часі, а внаслідок цього знову на байдужість і знеохочення. Ретельно все обдумайте і приготуйтеся до довгої і терпеливої витривалості серед усіх вправлянь і випробувань віри і терпеливості, які необхідні як доказ переможцеві, гідному благословенної нагороди, яка обіцяна такому «переможцеві». Біг, який є перед нами, не повинен характеризуватись ривками, але «витривалістю в добрім ділі». – R 3149
* * *
Християнин повинен завжди бути напоготові зі своїм знанням, так упорядкованим, щоб був готовий до служби. Його інтелектуальні звички повинна характеризувати не імпульсивність, а розважна тверезість. З таким настроєм щира надія отримання обіцяної славної нагороди, яку від одержить в часі Другого Приходу Господа, буде постійним натхненням до дій, перебування і тривалості на хвалу Господа.
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.