Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею — Повтор. 13:4.
Царство призначене лише для тих, які з Божої ласки стануть подібними в серці до Господа Ісуса в тому, що любитимуть Бога всім своїм серцем і всією душею своєю, так що зможуть з певністю сказати: «Господи – не моя, а Твоя нехай станеться воля!». Жодний інший стан, відмінний від цього повного підкорення Господеві, не може зробити нас придатними до Царства, тому що інший стан не означає повного підкорення і повної любові до Бога. І не забуваймо, що всі небесні речі, яких «око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало», Бог приготував тим, хто любить Його понад усе. – R 2257
* * *
Господь Бог шукає людей випробуваних і перевірених щодо лояльності в кожному пункті характеру. Тому-то Він приготовляє різні передбачення в житті Свого люду, так, щоб в тих передбаченням усі могли показати поставу свого серця: чи воно посвячене Йому, собі самому чи світові. Благословенний той християнин, який виявляє посвячення Богові!
Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі — Пс. 116:7.
Звичка думки Християнина має багато спільного з його духовним поступом або занепадом, а також є показником його духовного стану. Добру звичку думки потрібно старанно розвивати. Під «звичкою думки» ми розуміємо нормальний стан, до якого розум зазвичай (як правило) повертається, коли він інтелектуально не зайнятий. Коли ми активно зайняті життєвими обов’язками, то змушені зосереджувати свою увагу на виконуваній праці, бо якщо ми щось робимо механічно, не концентруючи своєї уваги на цій справі, то ми не можемо робити її добре. Але навіть тоді християнські принципи, добре утверджені в характері, будуть підсвідомо керувати ним. А коли напруження в праці і турботи на якийсь час минуть, тоді вироблена звичка думки, як магнітна стрілка компаса, повинна швидко повернутися до свого відпочинку в Бозі. – R 1884
* * *
З точки зору тіла в християнському житті є дуже багато замішань і неспокою, але для християнина небезпечно дозволити в таких обставинах, щоб це замішання і неспокій стали частиною його характеру. Щоб перебороти цю схильність, необхідно постійно і з довірою звертання до доброї волі Господа і до Його мети щодо нас, як це виражено в Слові, бо в такому споляганні на Господа, через Його Слово, він знаходить відпочинок і спокій серед неспокою і замішання.
Вірші Зоріння: 25. Статті з Вартової Башти: R 5387, 5492
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з Словом як нашим місцем відпочинку? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?