Як я кохаю Закона Твого, цілий день він – розмова моя! — Пс. 119:97.
Дослідження Господнього Слова є великим привілеєм для християнина, однак, багато досліджень проходять безцільно. Вивчення, не впроваджене в практику, більш ніж даремною тратою часу. Господній народ повинен використати кожну нагоду, щоб одержати знання Божого Плану – навіть якщо це вимагає жертвування. Але Божа дитина повинна добре пильнувати, щоб пожертвувані користі і вигоди були дійсно її власними, а не інших. Досліджування Біблії, яке робиться лише коштом інших, є радше доказом самолюбства, аніж посідання великої міри Божого духа любові. – R 2488
* * *
Боже Слово є найціннішою спадщиною християнина. Його доктрини, заповіді, обітниці, настанови, пророцтва, історії й типи є гідні любові християнина і пробуджують її. Для християнина немає приємніших і більш захоплюючих тем для роздумів, аніж ті, що походять з Біблії. Бо інші теми не можуть принести благословенства тим, котрі, роздумуючи над біблійними темами, провадять згідно з ними своє життя, бо вони – дух і життя.
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.