Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного — 1 Пeт. 1:22.
Знання має бути високо ціноване в зборі і має вважатися доказом поступу, зросту, бо ніхто не може зростати в Господі і в «могутності сили Його», зростати в ласці, якщо не зростає в знанні. Ми чинимо властиво, оцінюючи вище тих, любов яких до Господа і Його Правди доказана ревністю в дослідженні Його Слова і які мають доказ Божої ласки в тому, що вони є щораз більше проваджені до Божих глибин. Тим-не-менш, як в земній родині ми любимо і дбаємо про немовлят і незрілих, так само і в домі віри потрібно любити і дбати про малих і недозрілих, і допомагати їм зростати в Господі і в могутності сили Його. – R 3219
* * *
Правда, одержана через Духа, приводить до послуху, а послух завжди приводить до очищення нашого розуму і серця завдяки Правді, усуваючи з них гріх, оману, самолюбство і світовість. Але Правда робить ще більше: вона будує в кожній добрій думці, чесноті, слові і вчинку. Правда спонукає нас залишатися мертвими для себе і світу, а живими для Бога, зростати в знанні, пильності, молитві, службі, розвитку характеру, витривалості проти зла. Особливо Правда наповняє серця любов’ю до Бога і людини, роблячи нас здатними наділяти обов’язковою і безкорисливою любов’ю братів у Христі.
Вірші Зоріння: 297. Статті з Вартової Башти: R 4766.
Питання: Які досвідчення минулого тижня були прикладом очищаючої сили Слова щодо обов’язкової та безкорисливої любові до братів? Які я мав в цьому успіхи чи невдачі? Яких уроків я навчився?
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!