Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє — Лук. 11:2.
Ці слова виражають прославлення, оцінення Божої доброти і величі, і відповідну пошану для Нього. Коли ми звертаємось з проханням до Господа, то перші наші думки повинні бути не про себе, ані про наших близьких – Бог має бути першим у всіх наших думках, замірах і планах. Ми не повинні молитися ні про що, що не було б в гармонії з славою і честю Імені нашого Небесного Отця. Ми не маємо бажати для себе, ні для наших близьких, нічого такого, що Він не визнає вповні і не заохочує нас про те молитися. Мабуть жодне з достоїнств серця не перебуває в більшій небезпеці викреслення з життя номінальних Християн, чим пошана для Бога. – R 3351
* * *
Бог для своїх дітей робить навіть більше, аніж земний батько для своїх. Він сплоджує їх, любить, має з ними спільність, забезпечує, приготовляє, розвиває і дає спадок. Як наш Небесний Отець Він робить все це на найвищому рівні. Тож найбільш правильним буде вшанування Його Імені. Ми це робимо, коли віддаємо найвищу честь і прихильність наших сердець, розумів, душ і сил. В результаті така поведінка означає кристалізацію Христової подібності в нас і пристосування нас до Царства. Ми не прагнемо віддати Йому меншої честі.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?