Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє — Лук. 11:2.
Ці слова виражають прославлення, оцінення Божої доброти і величі, і відповідну пошану для Нього. Коли ми звертаємось з проханням до Господа, то перші наші думки повинні бути не про себе, ані про наших близьких – Бог має бути першим у всіх наших думках, замірах і планах. Ми не повинні молитися ні про що, що не було б в гармонії з славою і честю Імені нашого Небесного Отця. Ми не маємо бажати для себе, ні для наших близьких, нічого такого, що Він не визнає вповні і не заохочує нас про те молитися. Мабуть жодне з достоїнств серця не перебуває в більшій небезпеці викреслення з життя номінальних Християн, чим пошана для Бога. – R 3351
* * *
Бог для своїх дітей робить навіть більше, аніж земний батько для своїх. Він сплоджує їх, любить, має з ними спільність, забезпечує, приготовляє, розвиває і дає спадок. Як наш Небесний Отець Він робить все це на найвищому рівні. Тож найбільш правильним буде вшанування Його Імені. Ми це робимо, коли віддаємо найвищу честь і прихильність наших сердець, розумів, душ і сил. В результаті така поведінка означає кристалізацію Христової подібності в нас і пристосування нас до Царства. Ми не прагнемо віддати Йому меншої честі.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!