Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму? — Мат. 20:22.
Ми захоплюємось відвагою нашого Господа на цій вузькій дорозі. Який Він мав сильний характер! Він не думав вертатись назад, Його заміром завжди було чинити волю Свого Отця – жертвувати Себе на користь інших. Апостоли бачили перед собою шляхетний зразок – величі в покорі і перемоги через службу. Було б добре, якби ми докладно пам’ятали, що коли ми не беремо участі в Його чаші, то не будемо також учасниками Його слави в Царстві. Тому вважаймо усі інші речі за втрату й сміття, аби тільки здобути цей необхідний досвід. А коли це станеться, не дивуймось огневі, що нам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для нас. Навпаки, ми на це були навіть покликані – терпіти тепер з Господом, а опісля бути прославленими з Ним у Царстві. – R 3362
* * *
Чаша представляє досвіди радості і смутку. Хоча в загальному чаша нашого Господа складається з Його випробувань від Йордану до Голгофи, в кінцевому ж значенні Його чаша представляє сором і ганьбу, які впали на Нього, як на проклятого і позбавленого прав, коли Він помирав, будучи засуджений на смерть за богохульство і бунт. Якщо ми належимо Йому, то маємо привілей переживати подібні випробування. Лише власними силами ми не були б в стані їх знести, але через вірне користання з Духа, Слова і Провидіння, Бог уділяє нам потрібної віри, надії, любові і послуху, які виробляють в нас готовність і здатність пити Господню чашу разом з Ним.
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.