Бо вам терпеливість [радісна витривалість, сталість] потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю — Євр. 10:36.
Тут ми бачимо, що випробування є не просто виконання Божої волі. Після осягнення цього стану, цієї риси характеру в наших серцях, в нашій волі (якщо в тілі, то частково), ми повинні через терпеливу витривалість закріпити Божу справедливу волю як право нашого серця, як правило життя за всяких обставин та умов. Тільки тоді, не раніше, ми будемо мати серця в такому стані, який надається до Царства. Апостол Яків говорить: «Досвідчення вашої віри дає терпеливість [терпеливу витривалість]»; це означає, що якщо наша віра витримає це випробування, то виробить в наших характерах терпеливу витривалість. Інакше, якщо не осягнемо терпеливої витривалості, то це означатиме, що наша віра не витримала випробування, і що ми не надаємось до Царства. – R 2790
* * *
Під терпеливістю Біблія визначає не просто довготерпіння, але й витривалість, сталість, непохитність, яка дозволяє радісно тривати в негараздах, котрі натискають на нас під час правильного поводження. Під вчиненням Божої волі Апостол, здається, мав на думці розвивання любові аж до досягнення мети; бо суть Божої волі стосовно нас, або ціль наказу – любов від чистого серця, і доброго сумління і нелукавої віри. Після досягнення цього ступеня любові, єдиною необхідною річчю є витривалість в її застосуванні, в радісному зношенні кожної перешкоди, яка стоїть на шляху виконання її наказів. Це остаточно зробить нас переможцями, і таким чином гарантує нам успадкування всіх благословенств, які містяться в скріпленій присягою обітниці, призначеній потомству Авраама.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.