Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе! — Євр.13:5.
Отже, чому маємо боятися того, що нам може зробити людина або журитися про Господню працю, немов би сатана, чи яка інша зла сила могла б взяти верх над нею? І, все ж, ми маємо показати нашу відданість не лише через нашу ревність, але також через нашу розсудливість… тому ми маємо далі виконувати Господню працю так, немов би ціла відповідальність лежала на нас, але в нашому серці ми маємо усвідомлювати, що весь тягар і відповідальність лежить на Господі. Колись давно хтось сказав: «Я безсмертний, доки триває моя праця», і ми можемо бути певні, що це є фактично правдою щодо всіх, зайнятих у Господній службі – бо ж «Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!». – R 3144
* * *
Не дивлячись на будь-які втрати земних речах, вірний послідовник Христа знаходить вирівнююче благословення, яке значно перевищує усі втрати. Усвідомлення Господньої присутності, яка проявляється в симпатії, визнаванні і співпраці (чого світ не знає, ані не може дати ні забрати), є підбадьоренням для християнина в найтемнішу годину життя і робить його смутки радісними; тому що він знає, що Бог з є ним, що не покине, не обмане і не відступиться від нього.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?