Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе! — Євр.13:5.
Отже, чому маємо боятися того, що нам може зробити людина або журитися про Господню працю, немов би сатана, чи яка інша зла сила могла б взяти верх над нею? І, все ж, ми маємо показати нашу відданість не лише через нашу ревність, але також через нашу розсудливість… тому ми маємо далі виконувати Господню працю так, немов би ціла відповідальність лежала на нас, але в нашому серці ми маємо усвідомлювати, що весь тягар і відповідальність лежить на Господі. Колись давно хтось сказав: «Я безсмертний, доки триває моя праця», і ми можемо бути певні, що це є фактично правдою щодо всіх, зайнятих у Господній службі – бо ж «Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!». – R 3144
* * *
Не дивлячись на будь-які втрати земних речах, вірний послідовник Христа знаходить вирівнююче благословення, яке значно перевищує усі втрати. Усвідомлення Господньої присутності, яка проявляється в симпатії, визнаванні і співпраці (чого світ не знає, ані не може дати ні забрати), є підбадьоренням для християнина в найтемнішу годину життя і робить його смутки радісними; тому що він знає, що Бог з є ним, що не покине, не обмане і не відступиться від нього.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої — Пр. 23:26.
Віддане Богу серце, воля, старається пізнати Божу волю, аби зрозуміти Божу думку і бути їй слухняним в словах і ділах. І пропорційно до того, наскільки осягнений цей стан нового розуму, розпочинається цілком нове життя в кожному відношенні – в стремліннях, надіях, почуттях і зусиллях. Власне тому об’явлення Божої волі і Плану дане віруючим, аби через зростання в цьому знанні, через роздумування над тими речами, через наповнення розуму думками про Божий План і Його волю, перетворюючий вплив міг поширитися на всі сфери життя. – R 2890
* * *
Господь прагне нашого розуму, наших почуттів і волі. Він хоче нашого розуму, щоб очистити його від грішних, облудних, самолюбних і світських думок, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними думками. Наш розум, випорожнений і наповнений в такий спосіб, може стати посудом, освяченим і відповідним Господу для його вживання при благословенні нас та інших. Він просить наші почуття і нашу волю, аби очистити їх від грішних, самолюбних, світських і облудних почуттів та інтенцій, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними почуттями й інтенціями. Наші серця, так очищені і наповнені, можуть стати освяченим посудом, який надається для вживання Господом при благословенні нас та інших. Тому наш вірш сердечно заохочує віддати наші серце і розум Богові. Блаженний є той, хто піддається такому збагаченню серця і розуму!