А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, – праведністю ж [виправданням], і освяченням, і відкуплeнням [визволенням] — 1 Кор. 1:30.
Той, Хто відкупив нас, тобто купив ціною жертви власного життя, через Свою Євангелію дає нам (як наш Пророк або Вчитель) мудрість бачити наш грішний стан і Себе як нашого Помічника. Як наш Первосвященик, Він спочатку виправдовує нас, а потім освячує, тобто посвячує. А остаточно, як Цар, Він повністю визволить вірних з-під панування гріха та смерті до славного уділу в Його Царстві, тому що Бог «і нас через Ісуса підійме [зі смерті]».
«Алілуя! Що за Спаситель!»
Справді, Він може і хоче найвищою мірою спасти всіх, котрі приходять до Бога через Нього. – R 3279
* * *
Бог доручив Ісусові заспокоєння кожної нашої потреби. Ісус є нашою Мудрістю в навчанні нас повної Божої ради. Він є нашою Праведністю, приписуючи нам Свою заслугу та даючи змогу практикувати справедливість. Він є нашим Освяченням, бо дає нам можливість посвятити на смерть нашу людську природу і цілковито виконати це посвячення, даючи нам змогу зростати в кожній добрій думці, достоїнстві, слові і ділі. Він є нашим Визволенням, даючи нам можливість осягнути перемогу над усіма нашими духовними ворогами через Свою допомогу в застосовуванні віри, надії, любові і послуху. А остаточно, якщо ми будемо вірні, Він дасть нам перемогу над смертю і могилою, піднімаючи нас з мертвих. Алілуя! Що за Спаситель!
Вірші Зоріння: 265; Статті з Вартової Башти: R 5506.
Питання: Як я цього тижня приймав Ісуса як свого Вчителя, Виправдатeля, Освятителя і Визволителя? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.