Догодити ж [Богові] без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду — Євр. 11:6.
«Як повірив ти, нехай так тобі й станеться!», здається, що це є Божим методом в Його діяльності з усіма, які є Його учнями, від початку аж до кінця їх християнського шляху і досвідчень. Маймо віру тоді, коли здається, що Господь не помічає нас; маймо віру, коли здається, що все благополучно, як в духовних, так і дочасних справах; і маймо так само сильну віру, коли здається, що різні події та сили немов би змовились проти нас. Тим, що переможе світ, є – віра, яка здатна у всіх обставинах дивитись на Господа з абсолютним довір’ям до Його доброти і вірності, і яка розуміє, що згідно Його обітниці остаточно усе разом діє для нашого добра, бо ми є Його людом. – R 2625
* * *
Поза любов’ю немає нічого, що більше подобається Богові, аніж віра. Тому Отець задоволений тими, які розвивають довір’я до Його характеру. Відповідно, Бог незадоволений тими, котрі не довіряють Його характерові і тим самим піддають сумніву Його мудрість, справедливість, любов і силу. Вони Йому не подобаються і тому не можуть бути прийняті Ним, бо Богові «догодити ж без віри не можна». Отже маймо віру в Бога!
І не будь ти невіруючий, але віруючий — Ів. 20:27.
Ми не можемо наблизитися до Господа в інший спосіб, як тільки через розвиток віри і довір’я до Нього, до Його доброти, до Його сили, до Його мудрості до Його любові. Віра є чеснотою, яку потрібно удосконалювати, розвивати. Ті ж самі Апостоли, які з переляком кликали під час бурі на Галілейському морі, поступово щораз більше зростали в вірі, аж, як про це свідчать записи, змогли довіряти Господу і довіряли навіть в часі Його відсутності і тоді, коли не могли Його побачити. Це повинно бути для нас уроком в щоденному житті, щоб ми могли розвивати віру в Господа і роздумувати про попередні життєві досвіди, а також про всі уроки Його Слова, щоб таким чином наша віра в Нього могла укоренитися й уґрунтуватися. – R 3337
* * *
Бути невіруючим означає мати брак розумового оцінення Бога і Христа і брак сполягання на Них серцем – на Їх особи, характери, слова й діла. В той же час бути віруючим означає розвивати розумове оцінення Бога й Христа і сполягати серцем на Них, на Їх особи, характери, слова й діла. Вони не заслуговують на невіру і жодна Божа дитина не повинна Їх нею зневажати, бо невіра в учинках говорить Богові і Христові, що на Них не можна покладатися. Навпаки, ми повинні бути дуже ревними в стосунку до Них, щоб довести ділами, що беззастережно покладаємось на Їх особи, характери, слова й діла. Так чинячи, ми будемо Їм подобатися.
Співзвучні вірші: Вих. 4:1; Чис. 20:12; Пс. 78:19,21,22,32; 95:8-11; 106:7,24; Іс. 7:9; 53:1-3; Мат. 17:17,19,20; Мар. 6:2-6; 9:24; Мар. 16:14,16; Лук. 8:12,18; 24:11,21,25,26; Ів. 16:8,9; Рим. 3:3; 10:6,7,14.
Пісні: 85, 11, 29, 32, 48, 61, 103 / 42, 97, 59.
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5624.
Питання: Які були мої досвідчення минулого тижня, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх прийняв? В чому виявився результат?