Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує — Як. 1:13.
Існує різниця між спокусами, які наш Господь вважає за властиві, та спокусами, які походять від противника. Ті перші є випробовуваннями лояльності щодо Бога і засад праведності, і замірені вони як благословення та допомога для тих всіх, котрі встоять в них, і котрі таким чином виявлять свою лояльність щодо праведності. Спокуси від сатани, навпаки, в своїй природі є пастками і сильцями до чинення зла і гріха, спокусами, які подають зло за добро, а добро за зло, світло за темряву, а темряву за світло. В такому значенні фальшивих представлень чи пасток у злому Бог нікого не спокушує. – R 3296
* * *
Спокуси – це звабливі навіювання. Вони можуть бути як добрими, так і поганими. Ці останні походять від сатани, світу і нашого тіла, а перші походять від Господа за посередництвом Його Духа, Слова і Провидіння. Хоча Господь дозволяє на спокуси, котрі штовхають до чинення зла, щоб випробувати нас, то, однак, вони ніколи не походять від Нього, тому що такі навіювання супротивні Йому як Джерелу, Натхненнику досконалої мудрості, сили, справедливості і любові, супротивні Його характеру і цілям. Оскільки спокуси до зла взагалі не випливають з достоїнств Бога, то вони не можуть випливати з Його достоїнств як принади для Його створінь. Приписування Богу спокус до зла є богозневагою, а приписування Йому спокус до добра є хвалою. Приписуючи Йому з вдячністю наші спокуси до добра, стережімося приписування Йому наших спокус до зла. Приписуймо їх тим, кому вони слушно належать – дияволу, світу і тілу.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.