Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує — Як. 1:13.
Існує різниця між спокусами, які наш Господь вважає за властиві, та спокусами, які походять від противника. Ті перші є випробовуваннями лояльності щодо Бога і засад праведності, і замірені вони як благословення та допомога для тих всіх, котрі встоять в них, і котрі таким чином виявлять свою лояльність щодо праведності. Спокуси від сатани, навпаки, в своїй природі є пастками і сильцями до чинення зла і гріха, спокусами, які подають зло за добро, а добро за зло, світло за темряву, а темряву за світло. В такому значенні фальшивих представлень чи пасток у злому Бог нікого не спокушує. – R 3296
* * *
Спокуси – це звабливі навіювання. Вони можуть бути як добрими, так і поганими. Ці останні походять від сатани, світу і нашого тіла, а перші походять від Господа за посередництвом Його Духа, Слова і Провидіння. Хоча Господь дозволяє на спокуси, котрі штовхають до чинення зла, щоб випробувати нас, то, однак, вони ніколи не походять від Нього, тому що такі навіювання супротивні Йому як Джерелу, Натхненнику досконалої мудрості, сили, справедливості і любові, супротивні Його характеру і цілям. Оскільки спокуси до зла взагалі не випливають з достоїнств Бога, то вони не можуть випливати з Його достоїнств як принади для Його створінь. Приписування Богу спокус до зла є богозневагою, а приписування Йому спокус до добра є хвалою. Приписуючи Йому з вдячністю наші спокуси до добра, стережімося приписування Йому наших спокус до зла. Приписуймо їх тим, кому вони слушно належать – дияволу, світу і тілу.
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.