Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує — Як. 1:13.
Існує різниця між спокусами, які наш Господь вважає за властиві, та спокусами, які походять від противника. Ті перші є випробовуваннями лояльності щодо Бога і засад праведності, і замірені вони як благословення та допомога для тих всіх, котрі встоять в них, і котрі таким чином виявлять свою лояльність щодо праведності. Спокуси від сатани, навпаки, в своїй природі є пастками і сильцями до чинення зла і гріха, спокусами, які подають зло за добро, а добро за зло, світло за темряву, а темряву за світло. В такому значенні фальшивих представлень чи пасток у злому Бог нікого не спокушує. – R 3296
* * *
Спокуси – це звабливі навіювання. Вони можуть бути як добрими, так і поганими. Ці останні походять від сатани, світу і нашого тіла, а перші походять від Господа за посередництвом Його Духа, Слова і Провидіння. Хоча Господь дозволяє на спокуси, котрі штовхають до чинення зла, щоб випробувати нас, то, однак, вони ніколи не походять від Нього, тому що такі навіювання супротивні Йому як Джерелу, Натхненнику досконалої мудрості, сили, справедливості і любові, супротивні Його характеру і цілям. Оскільки спокуси до зла взагалі не випливають з достоїнств Бога, то вони не можуть випливати з Його достоїнств як принади для Його створінь. Приписування Богу спокус до зла є богозневагою, а приписування Йому спокус до добра є хвалою. Приписуючи Йому з вдячністю наші спокуси до добра, стережімося приписування Йому наших спокус до зла. Приписуймо їх тим, кому вони слушно належать – дияволу, світу і тілу.
Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас — Ів. 15:18.
Як наш Учитель був зненавиджений без причини, нехай так буде і з нами, наскільки це можливо, щоб ненависть, злість, заздрість і вбивство – які можуть бути звернені проти нас – були нами не заслужені; щоб наше життя було таке чисте, як тільки можливо. Так далеко, наскільки це можливо, нехай наші думки, слова і вчинки виявляють честь нашому Господу і говорять про нашу любов до всіх людей, а особливо до одновірних. В майбутньому, коли буде повністю запроваджена нова епоха, ті, які тепер нас ненавидять, головним чином по причині їх засліплення та зведення противником, вклоняться Господньому Помазанцеві, а ми матимемо велику радість підіймати та заохочувати їх, мати участь в їх благословенні та прощенні, а також будемо допомагати їм повернутися до повного Божого образу і подоби. – R 2880
* * *
Слово світ у Святому Письмі виступає в різних значеннях, а саме: Всесвіту, землі, порядку речей в суспільствах різних епох, згідних з ним людей і цілого людського роду. Очевидно цілий людський рід не мав ненависті до Господа, оскільки декілька поган, з якими Він зіткнувся, вшанували Його. А ненавиділи Його релігійні вожді євреїв і ті, на яких вони мали вплив. Ненавиділи Його тому, що Його науки висвітлювали їх помилки, Його приклад викривав їх лицемірство, а Його викривання шкодили їх престижу, Його реформи загрожували їх амбіціям, Його релігія розвалювала їхні секти, а Його вплив зменшував їх владу. Оскільки «темрява ненавидить світло», то вірний люд Божий під час віку Євангелії був зненавиджений номінальним людом Божим – з тих же самих причин, з яких зненавиджено Ісуса. І так буде аж до кінця.