Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами! — 1 Пет. 5:7.
Це дуже потішаюча і заохочуюча думка з Божого Слова. Однак, Господній люд повинен постійно вчитися, в міру того, як минають літа в Божій родині і навчання в школі Христа, так що не повинен просити Господа, щоб Він дозволяв йому керуватися власною мудрістю, ані просити, щоб його воля була виконувана на землі чи в небі. Радше діти Божі мають розповісти Господу про свої тягарі, великі й малі; вони мають усвідомлювати і оцінювати Його співчуття і любов, а також застосовувати до своїх сердець як цілющий бальзам запевнення Його Слова, що Він може і хоче так покерувати всіма їхніми досвідами, щоб вони виявились для них корисними, якщо тільки будуть перебувати в вірі та довіряти Йому. – R 3407
* * *
Нашою журбою є те, що випробовує нас, а саме: втрати, суперництво, спізнення, обмеження, відкладання, відповідальності, вади, недоліки й слабості наші та інших, невдачі, різниці, труднощі, поділи, пересівання, потреби, супротивності, хвороби, виснаження, болі, смутки, зради, утиски, переслідування і т.п. Природною тенденцією перелічених тут речей є притягування уваги наших сердець і розумів, викликаючи стурбованість. Хоча нам рекомендовано бути пильними в наших справах, і діяти так, ніби все залежить від нас, однак, ми повинні щиро вірити, що все залежить від Бога! Нам належить розвивати пильність, а Йому – займатися нашими турботами. Він вірний в дотриманні Своїх зобов’язань, і, як наш Помічник і Опікун, Він укладає всі справи на нашу користь. Тому ми можемо довірити Йому всі наші справи.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.