І промовив до нього Господь: «Що то в руці твоїй?» — Вих. 4:2.
Якби хтось хотів, щоб Господь його більше вжив в благословенній службі для Нього, то нехай передусім старається щораз краще приготуватись до неї. Нехай наслідує улюбленого і шанованого слугу, Мойсея, в тихості, покорі, енергійності і невтомній ревності та самовідданості в служінні для Господа. Мудрий доморядник завжди буде старатись розвивати вроджені здібності і не буде чекати зі сторони Господа чуда в своєму розвитку, не буде марнувати дорогоцінного часу, силкуючись розвинути те, чого з природи немає… Отож, стараймося в тихості, ревності, любові до Господа і Його справи, у вірі в Його силу, перебувати в такому стані серця і розуму, який виробить в нас готовність бути вжитими і корисними в кожному ділі Божої служби, до якої Господу сподобається нас покликати. – R 1651, 2902
* * *
В символах Святого Письма рука зображує силу. Тому тримання чогось в руці означає, в загальному значенні, посідання в своїй силі речей, які належать до нашого нового серця, розуму і волі, а також до нашої людської природи. В деталях це означало б посідання знання, ласки, характеру, становища, часу, талантів, впливу, засобів, друзів, рідних, громадянства, здоров’я, життя і т.п. Господь прагне, щоб ми служили в рамках того, ким ми є і що маємо, а не тим, ким ми не є і чого не маємо. Тому цим питанням нашого вірша Він прагне звернути нашу увагу на те, ким ми є і що маємо. Це питання не було поставлене з метою одержання інформації, а з метою звернення на це нашої уваги, нагадування нам, що потрібно переглянути своє доморядництво на славу Господу і на користь собі та іншим в благодаті.
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.