І промовив до нього Господь: «Що то в руці твоїй?» — Вих. 4:2.
Якби хтось хотів, щоб Господь його більше вжив в благословенній службі для Нього, то нехай передусім старається щораз краще приготуватись до неї. Нехай наслідує улюбленого і шанованого слугу, Мойсея, в тихості, покорі, енергійності і невтомній ревності та самовідданості в служінні для Господа. Мудрий доморядник завжди буде старатись розвивати вроджені здібності і не буде чекати зі сторони Господа чуда в своєму розвитку, не буде марнувати дорогоцінного часу, силкуючись розвинути те, чого з природи немає… Отож, стараймося в тихості, ревності, любові до Господа і Його справи, у вірі в Його силу, перебувати в такому стані серця і розуму, який виробить в нас готовність бути вжитими і корисними в кожному ділі Божої служби, до якої Господу сподобається нас покликати. – R 1651, 2902
* * *
В символах Святого Письма рука зображує силу. Тому тримання чогось в руці означає, в загальному значенні, посідання в своїй силі речей, які належать до нашого нового серця, розуму і волі, а також до нашої людської природи. В деталях це означало б посідання знання, ласки, характеру, становища, часу, талантів, впливу, засобів, друзів, рідних, громадянства, здоров’я, життя і т.п. Господь прагне, щоб ми служили в рамках того, ким ми є і що маємо, а не тим, ким ми не є і чого не маємо. Тому цим питанням нашого вірша Він прагне звернути нашу увагу на те, ким ми є і що маємо. Це питання не було поставлене з метою одержання інформації, а з метою звернення на це нашої уваги, нагадування нам, що потрібно переглянути своє доморядництво на славу Господу і на користь собі та іншим в благодаті.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.