Усі посвячені слуги Господа віддали своє життя в жертву, коли стали послідовниками Агнця. І якби вони могли постійно усвідомлювати власне посвячення, то були б готові кожної миті завершити цю жертву, згідно з побажаннями Господа і засобами та способами, на які дозволить Його провидіння. Нехай посвячені Господу… завжди пам’ятають про те, що жодна волосина не може впасти з їхньої голови без відома і дозволу їхнього Отця, а постава їхніх сердець повинна бути така, як виразив наш дорогий Відкупитель: … «Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?». Виразом їхнього серця повинні бути слова поета:
Я завжди вдоволений зо своєї долі,
Бо прийняв я керівництво Божої волі. – R 3407
* * *
Ці слова є правдою в стосунку до всієї Церкви і до окремих її членів. Бог має властивий час на все, що пов’язане з Його Планом. Відповідно, ми бачимо прекрасні обриси часу, що позначають досвіди Церкви. Це в багатьох деталях підтверджують особливо паралельні епохи, які виконуються з точністю до дня. Так, Бог не дозволяє навіть на найменшу помилку в обрисах часу, коли це пов’язано з Церквою. Ту ж саму турботу Він виявляє і до окремих її членів. Він приготовляє кожне переживання, досягнення, завдання та привілей саме тоді, коли це принесло б Йому найбільшу славу, а їм – користь.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої — Пр. 23:26.
Віддане Богу серце, воля, старається пізнати Божу волю, аби зрозуміти Божу думку і бути їй слухняним в словах і ділах. І пропорційно до того, наскільки осягнений цей стан нового розуму, розпочинається цілком нове життя в кожному відношенні – в стремліннях, надіях, почуттях і зусиллях. Власне тому об’явлення Божої волі і Плану дане віруючим, аби через зростання в цьому знанні, через роздумування над тими речами, через наповнення розуму думками про Божий План і Його волю, перетворюючий вплив міг поширитися на всі сфери життя. – R 2890
* * *
Господь прагне нашого розуму, наших почуттів і волі. Він хоче нашого розуму, щоб очистити його від грішних, облудних, самолюбних і світських думок, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними думками. Наш розум, випорожнений і наповнений в такий спосіб, може стати посудом, освяченим і відповідним Господу для його вживання при благословенні нас та інших. Він просить наші почуття і нашу волю, аби очистити їх від грішних, самолюбних, світських і облудних почуттів та інтенцій, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними почуттями й інтенціями. Наші серця, так очищені і наповнені, можуть стати освяченим посудом, який надається для вживання Господом при благословенні нас та інших. Тому наш вірш сердечно заохочує віддати наші серце і розум Богові. Блаженний є той, хто піддається такому збагаченню серця і розуму!