Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю — Еф. 6:18.
Ми повинні мати духа молитви у всьому, що говоримо чи робимо. Наші серця повинні постійно підноситись до Бога з проханням про керівництво у всіх справах нашого життя, аби ми могли з усієї сили зробити те, що знайдуть наші руки і, власне, в такий спосіб, в який це було б приємно бачити Богові; і щоб ми були захищені Ним від спокус, котрі в противному разі були б нестерпними; і щоб ми могли бути визволені від впливу лукавого, а також отримати становище в Царстві. Брати, маймо в пам’яті і щораз краще впроваджуймо на практиці наступні слова нашого Господа: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу». – R 2773
* * *
Молитва є щирим прагненням серця, вираженим чи невираженим словами, що лине до Бога про добрі речі. Вона є так необхідна для нашого розвитку, як прагнення натуральною людиною людських благословенств є необхідні для її розвитку. Як без цих натуральних прагнень людина швидко вмерла б, так і без правдивої молитви вмерло б нове серце, розум і воля. Наші молитви не повинні бути формальними, а повинні випливати з нашого щирого серця, бо ми повинні прагнути тих речей, про які просимо. Такі молитви, звернені до Бога в гармонії з Господнім Словом, без сумніву вислуховуються. Без пильного очікування ми часто не зауважуємо відповіді Господа на наші звернення. А часом, навіть, очікуючи на Його відповіді, ми не помічаємо їх, бо Він зволікає з вислуховуванням наших прохань. Тому в такому очікуванні дуже потрібна витривалість, яка у властивому часі буде нагороджена отриманням довгоочікуваної відповіді.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.