Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя — Пр. 4:23.
Недостатньо лише визнавати, що гріх у всіх його формах є злом, і постановити боротися проти нього, тому що він є під Господньою забороною. Крім того, ми ще маємо викоренити зі свого серця будь-яке прагнення, будь-яке бажання того всього, що Господь не вповні схвалює. О, яке велике очищення серця і життя це означало б, а особливо очищення думок тих, які носять Ім’я Христа! Багато з тих, котрі не звертають на це уваги, знаходяться в постійному оточенні спокус, бо хоча зовнішньо вони й уникають великої неморальності, та потаємно мають симпатію до речей, що є під осудом, і бажали б їх мати, якби тільки вони не були заборонені. – R 2479
* * *
Серце потрібно стерегти з усією пильністю, пильнуючи, що до нього входить і що виходить. Ми повинні дуже пильно і уважно тримати зло подалі від нашого серця і наповнити його добром. Якщо так будемо поступати, то результатом нашого життя буде добро, а не зло. Бо як людина думає в своєму серці, такою вона є! Таким чином тренуються наші характери, а тим самим визначається наше призначення.
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.