Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене…, щоб потішити всіх, хто в жалобі…, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби — Іс. 61:1-3.
Ми маємо доручення шукати тихих і засмучених, які усвідомили свої власні хиби і слабості, які шукають сховку і визволення. Частиною нашого обов’язку є вказувати їм на «Божого Агнця, що на Себе гріх світу бере», на «оздобу» воскресіння «замість попелу» смерті, і на славу, яка, як обіцяв Господь, невдовзі займе місце духа пригніченості і розчарувань, смутків і клопотів теперішнього часу. Нашим посланням є говорити таким, що буде «радість на ранок», і допомагати їм піднестися і зодягтися в «одежу хвали», і почати ходити в «обновленні життя», співаючи «пісню нову в наших устах – для нашого Бога хвалу». – R 3304
* * *
Святе Боже серце і розум знаходяться над Його посвяченими. Це становить умову їхнього служіння. Завдяки цьому духу розум Божого люду отримує здатність спостерігати, запам’ятовувати, розуміти і виражати духовні речі. Через нього їхнім серцям також даються здібності, необхідні для того, аби розвивати віру, надію, любов і послух, щоб вони могли складати прийнятні жертви, пов’язані з їх службою. Дійсно, цей дух робить їх здатними потішати сіонських жалібників і випроваджувати їх з попелу смутку до оздоби святості і радості в Господі.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.