Але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам — Рим. 5:3-5.
Ми потребуємо терпеливості, але її можна осягнути лише через проби. Ми потребуємо віри, а її можна розвинути лише в потребах. Ми потребуємо досвіду для нашої майбутньої праці, а його можна набути через такі пережиття, які дозволять нам відчути немочі, труднощі і проби тих, які є довкола нас, для яких ми будемо служителями і представниками в Божому Царстві. Отже, теперішні досвідчення вчать нас противитись злу, і то не злом, а добром. – R 3228
* * *
Утиски самі по собі не є причиною для хвальби, але ми можемо хвалитися в них тоді, коли вони виробляють в нас терпеливість, бо така витривалість в чиненні добра нагороджується Божим визнанням, яке, коли ми його усвідомимо, наповнює наші серця надією остаточної перемоги. Ця надія не є марною, тому що Богові приємно допомагати перемогти тим, чиї серця наповнені Божою любов’ю – любов’ю, яка є добірним плодом Святого Духа, що дається нам Богом в Христі Ісусі.
Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі — Пс. 116:7.
Звичка думки Християнина має багато спільного з його духовним поступом або занепадом, а також є показником його духовного стану. Добру звичку думки потрібно старанно розвивати. Під «звичкою думки» ми розуміємо нормальний стан, до якого розум зазвичай (як правило) повертається, коли він інтелектуально не зайнятий. Коли ми активно зайняті життєвими обов’язками, то змушені зосереджувати свою увагу на виконуваній праці, бо якщо ми щось робимо механічно, не концентруючи своєї уваги на цій справі, то ми не можемо робити її добре. Але навіть тоді християнські принципи, добре утверджені в характері, будуть підсвідомо керувати ним. А коли напруження в праці і турботи на якийсь час минуть, тоді вироблена звичка думки, як магнітна стрілка компаса, повинна швидко повернутися до свого відпочинку в Бозі. – R 1884
* * *
З точки зору тіла в християнському житті є дуже багато замішань і неспокою, але для християнина небезпечно дозволити в таких обставинах, щоб це замішання і неспокій стали частиною його характеру. Щоб перебороти цю схильність, необхідно постійно і з довірою звертання до доброї волі Господа і до Його мети щодо нас, як це виражено в Слові, бо в такому споляганні на Господа, через Його Слово, він знаходить відпочинок і спокій серед неспокою і замішання.
Вірші Зоріння: 25. Статті з Вартової Башти: R 5387, 5492
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з Словом як нашим місцем відпочинку? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?