Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою — Фил. 4:6.
Може повстати питання: Чому Бог не дає нам речей, про які знає, що є нам потрібні, без нашого прохання про них і посилання на Його обітниці? Це, без сумніву, тому, що ми спочатку маємо прийти до властивого стану серця, а потім одержали Його милості і користали з них. Бо якби ми ті милості навіть і отримали, то будьмо певні, що ми б достатньо не оцінили Божої турботи, дарованої на раніше і тепер. Навіть в стані молитви і вдячності ми, напевно, не розпізнаємо навіть половини причин, за які повинні бути вдячні, і які зможемо зрозуміти лише з часом, коли пізнаємо так, як ми тепер самі є пізнані. – R 3128
* * *
Неспокій так личить християнину, як малій дитині брак віри в любов матері. В серці, в якому панує сполягання на Бога, а на троні сидить вдячність за численні отримані милості, стурбованість не має місця. Божа дитина знає, що в кожній потребі має дуже чуйного Отця, до Якого завжди мають доступ Його благаючі діти; тому, коли дитина представить свої потреби Отцю, стурбованість зникне.
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.