Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, – оце чи оте, чи обоє однаково добрі — Екл. 11:6.
Усі з Господнього люду, в міру, як вони хочуть бути слугами Правди, повинні постійно бути готові, аби помітити можливості служби, і сподіватися, що Господь буде їх провадити та вживати. Всюди, де ми бачимо докази відданості Господу і Його Слову, ми повинні простягнути руку допомоги. Ми повинні також бути чуйними, щоб уділяти іншим ті благословення, які ми самі отримали, оцінюючи їх як головну справу життя тих, які посвятилися на службу Цареві царів. – R 2964
* * *
Ми не можемо читати серця інших. Тільки Бог може це робити. Тому ми повинні сіяти на всіх урожайних місцях. Але ми уповноважені не розсипати наших святих речей, перлів Правди і характеру, тільки перед двома класами: «псів» – тих, котрі постійно гарчать, гавкають і кусають нас, та «свиней» – тих, котрі валяються в болоті гріха. Всім іншим маємо подавати відповідні частини Слова. Ми не повинні задовольнятися, зробивши це раз чи два. Маємо повторювати їх так часто, як того хочуть ті, з ким ми контактуємо, незважаючи на нашу власну вигоду. Ми не можемо передбачити, яке повторення Слова зміцнить слухача, ані не можемо передбачити, хто на нього відреагує. Як і Самуїл, ми часто думаємо, що хтось є Божим помазанцем, а Бог його відкидає; або що хтось не є Його помазанцем, в той же час Він його приймає. Тому ми повинні бути обережними в судженні. Тільки Бог безпомилково судить серця і об’являє їх стан через критерії Духа, Слова і Провидіння. Вони виявляють, чи характери є чистими чи містять домішки. Чекаймо на Його оцінку, яка кожен випадок піддасть належній пробі.
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.