У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Ісусове — 2 Кор. 4:8-10.
Ті, які в теперішньому житті з радістю переносять в ім’я Господа й Правди найбільший сором, найбільшу ганьбу, найбільші випробування, найбільші переслідування, і таким чином переживають досвідчення, найбільше подібні до тих, котрі зносив Господь і Взірець, можуть бути певні, що пропорційно до своєї вірності, проявленої в таких жертвах, вони отримають в майбутньому велику нагороду, як про це каже Апостол: «зоря від зорі відрізняється славою». – R 2760
* * *
Господь не вважає доречним дозволити на те, щоб наше життя було повне спокою в зовнішніх справах. Таке життя привело б до нашої непридатності в теперішньому та майбутньому служінні святим. Навпаки, Бог з задоволенням допускає різного роду неприємні досвідчення. Серед деяких з них сила деяких осіб майже заламується. Пристосовуючи тягарі до наших плечей, а наші плечі до тягарів, Бог дає нам необхідну ласку в часі кожної потреби, і поступово, як і у випадку нашого Господа, допроваджує до досконалості наш характер – характер Своїх учнів, котрі щоденно складають власне людське життя зі своїм дорогим Господом в приємній жертві.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?