Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває! — 1 Ів. 4:16.
Справедливість наповнює міру до верху, але любов струшує, притискає, докладає і переповнює справедливість. Тому любов – це щось, чого не можна вимагати, ані нарікати, коли її бракує, та вона повинна бути високо оцінена, як милість, і за неї треба щедро віддячити взаємно. Кожен, хто її прагне, повинен прагнути її в найвищому значенні – в значенні захоплення і пошани. Така любов є найкоштовнішою, і єдиний спосіб її осягнути – це виявити таку шляхетність характеру, яка викликає її в тих, які є дійсно шляхетними. – R 3070
* * *
Найвищою характерною рисою прикмет Єгови є любов, яка гармонійно співпрацює з мудрістю, справедливістю і силою. Пробувати в любові означає стало її практикувати, піддаючи всі здібності серця і розуму під її владу в гармонії з мудрістю, справедливістю і силою. Такий пробуває в Бозі, тому що лише тоді, коли власна воля є підкорена, а замість неї прийнята Божа воля, можна успішно тривати в такому поводженні, і саме таке поводження наповнює серце Божою любов’ю, і в такий спосіб Бог через Свого Духа пробуває в серці того, хто так чинить.
Вірші Зоріння: 290. Статті з Вартової Башти: R 4917
Питання: Які мав я досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Що в тих досвідченнях мені допомагало або перешкоджало? В чому проявився результат?
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.