Початок премудрости – страх [честь], перед Господом — Пс. 111:10.
Це єдина властива позиція, яку має займати створіння щодо свого Творця, Автора нашого існування і Сотворителя, Хранителя і Володаря цілого Всесвіту. Тому, коли Він говорить, наші вуха повинні бути шанобливо уважними до Його голосу, а всі наші сили повинні бути готовими виконувати Його накази. Наша безпека, наше щастя і та шляхетність характеру, яка спонукує нас до любові і вдячності, яка швидко й розумно звертає увагу на вказівки та поступ в знанні і мудрості, в першу чергу залежать від нашої найвищої пошани до Господа. Тому Господь буде виховувати і розвивати в нас цю належну синівську пошану, яка належить Його імені. –– R 2002
* * *
Мудрість охоплює не лише знання, але також практичне застосування знань для добрих цілей. Найпіднесенішими і найкращими речами є ті, котрі стосуються людини в її властивому ставленні до Бога і свого ближнього. Тому є очевидним, що джерелом мудрості є честь для Бога, коли вона дає можливість даній особі ввійти у властивий зв’язок з Богом і людиною, а також здійснює її покликання.
Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?