Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, – бадьорий бо дух, але немічне тіло — Мат. 26:41.
Одні роблять помилку, молячись без пильнування, інші роблять помилку, пильнуючи без молитви. Поєднання молитви з пильнуванням є безпечним, єдино властивим способом, вказаним нашим Господом. Ми маємо очікувати на всілякого роду заохочення Господнього Слова, докази їх сповнення і знаки, які свідчать про присутність Господа і великі епохальні зміни, які вже близько. Маємо чекати на те все, що нас зміцнить у вірі й надії, вірності і любові, а пильнуючи, маємо безперестанку молитись. Маємо молитись разом як люд Господній; маємо молитись в наших домах як родина; маємо молитись в укритті, наодинці. – R 2773
* * *
Пильнувати потрібно наші нахили, думки, мотиви, слова, вчинки, оточення і впливи, які діють на нас. Молитва є щирим прагненням серця, вираженим чи не вираженим словами, зверненим до Бога про добрі речі. Пильність озброює нас всіляким знанням і енергією, щоб побудити нас до активності, а молитва з усім світлом і енергією, що походять зі Слова, разом з усіма обставинами та іншими допоміжними заходами, які випливають з провидіння, допомагає нашій активності в реалізації тих благословенств, які Господь нам посилає. Така пильність і молитва визволяє нас від спокус і робить бадьорий дух здібним упокорити слабке тіло на Божу славу.
Ми не повинні покладатися на вождів, але на Господа. Це не означає, що ми не повинні довіряти вождям і визнавати їх, бо ж ціла історія діяльності Господа з Його типічним і антитипічним народом показує, що Йому було до вподоби вживати людських посланців як Своїх представників у навчанні та провадженні Свого люду від ласки до ласки, від знання до знання. З цього потрібно взяти такий урок, що Господь вповні компетентний керувати Своєю працею, і хоча ми шукаємо Його керівництва в людських представниках, то, однак, наші надії ми не покладаємо на них, на їх мудрість і силу, а тільки на Господню мудрість і силу, яка веде їх, а через них також і нас. – R 3077
* * *
Ідоли це не завжди вульгарні фізичні статуї. Ними є всі фізичні, розумові, моральні і релігійні об’єкти, окрім Єгови, яким люди вклоняються і віддають найвищу честь. Те, чому хтось віддає найвищу честь, є його богом. І якщо це буде не Єгова, то це – ідол. Дивлячись так, ми бачимо, що деякі роблять ідолів зі своїх віровизнань, деномінацій, сект, з себе самих, своїх амбіцій, вигляду, вбрання, вигоди, освіти, становища, популярності, безпеки, думки про себе, прав, уподобань, дому, власності, родини, титулів, друзів, країни, вождів, протилежної статі і т.п. Це ті ідоли, які приваблюють нас, хоча ми й утримуємось від вульгарних поганських ідолів. Апостол особливо заохочує нас берегтися. Поблажливість до них означає рух назад в посвяті, в якій ми присягали бути мертвими для себе і світу, а живими для Бога – це означає, що ми знову, на радість сатани, стаємо слугами гріха, омани, самолюбства і світовості.