А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви — 2 Пет. 3:11.
Побожність, напевно, не містить в собі шкідливих пліток, нечистих і безбожних розмов та жодних зрадливих і бунтівничих слів. Нехай такі речі будуть відкинені далеко від усіх, які прийняли Ім’я Христа в щирості й правді. Не забуваймо щодня залагоджувати наші рахунки з Господом, упевнившись, що жоден запис пустого слова, нерозкаяного, а тому непрощеного, не свідчить проти нас. Якщо ми щоденно здаємо свої рахунки перед Богом і шукаємо Його ласки, щоб з кожним наступним днем отримувати ще більшу переможну силу, то будемо виправдані на суді і стоятимемо перед Богом, отримавши схвалення через Христа і маючи свідчення Його Святого Духа разом з нашим духом, що ми приємні та прийняті для Нього. – R 1937
* * *
Розгляд процесу руйнування теперішнього злого порядку речей, що має бути замінений добрим порядком речей, є сильним закликом до святого і справедливого життя – до справедливого життя, аби ми не були вплутані в це руйнування; до святого життя, аби бути частиною нового порядку речей, в якому наша справедливість і любов зроблять нас здібними адміністраторами в благословенні людства.
Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?